Зустріч на Ельбі — зустріч радянських, британських та американських солдат на річці Ельба, поблизу міста Торгау в Німеччині під час Другої світової війни. Ця подія відбулася 25 квітня 1945 року, коли передові патрульні загони 1-ї американської армії зустрілися з авангардом 58-ї гвардійської дивізії 1-го Українського фронту. Фактично ця подія стала зімкненням двох європейських фронтів — Східного та Західного, що мало надзвичайно важливе стратегічне, тактичне та політичне значення.

Ця зустріч стала завершальним етапом бойових дій збройних сил антигітлерівської коаліції в Європі. З метою якнайшвидшого розгрому і ліквідації ворога «не залежно від встановлення зон окупації погодившись з оперативною необхідністю», діяли і війська американської армії.

Дії Червоної Армії і військ західних союзників координувалися відповідно до домовленостей, досягнутих на Ялтинській конференції керівниками трьох провідних держав антигітлерівської коаліції: Йосипом Сталіним, Франкліном Рузвельтом і Вінстоном Черчілем.

У результаті успішного проведення ряду бойових операцій головний штаб    58-ї гв. дивізії, що входить до складу військ 1-го Українського фронту під командуванням маршала І.С. Конєва, опинився найближче до річки Ельбі. Біля її західного припливу зупинилися частини і підрозділи 69-ї піхотної дивізії 1-ї американської армії. Відстань між ними становила 20-25 км.

Весна вступила у свої права, було тепло, цвів бузок, і все повітря було насичене швидким закінченням війни. Незважаючи на те що ворог продовжував посміхатися, а на околицях Потсдама і в Берліні ще йдуть запеклі бої, швидка перемога відчувалася у всьому. Берлінська операція підходила до свого завершального етапу.

Зустріч в районі напівзруйнованого мосту східніше Торгау нашого кінного патруля з патрулем союзників сталася випадково, тим не менш, вона вийшла дуже дружньою і незвичайно емоційною. Був зроблений фотознімок рукостискання командира взводу 58-ї гв. стр дивізії Олександра Сільвашко і командира розвідгрупи 69-ї американської піхотної дивізії Вільяма Робертсона. Це дружній потиск рук, усміхнені обличчя радянських і американських солдатів, які зустрілися на Ельбі, було зафіксовано 25 квітня в 15.30 американським фотографом, а дещо пізніше цей знімок вже обійде весь світ.

26 квітня, тобто на наступний день після зустрічі развідгруп, для американських солдатів і офіцерів вже була встановлена човнова переправа між двома берегами Ельби. Вранці на «доджах», «вілісах» до переправи прибули перші американські піхотинці.

У своїх мемуарах американці - учасники цієї зустрічі - писали про ті яскраві враження, які залишилися у них від спілкування з нашими бійцями: «Вони такі ж прості й веселі, як американці. Тільки це як би американські солдати, помножені на два».

Мовний бар'єр був подоланий завдяки міміці, жестам, сяйву посмішок і незвичайною доброзичливості з обох сторін. На згадку про зустріч тут же обмінялися нехитрими солдатськими сувенірами. Наші зірочки на пілотках викликали надзвичайну заздрість і бажання кожного американця мати її у себе в якості сувеніра.

Це була не просто зустріч із союзниками, а зустріч з людьми з іншого світу. І хоча таке братання не вітали ні з того, ні з іншого боку, емоції били через край. Раділи, що залишилися живі, що війні вже близький кінець. Дві години, відведених командуванням на цю зустріч, для всіх пролетіли непомітно, без перекладача російські та американські солдати легко розуміли один одного, і ніхто з них тоді не думав, що ця зустріч стане символічною і ввійде в аннали історії Великої Вітчизняної війни.

27 квітня була оголошена зустріч на рівні командування корпусів.

Після цієї зустрічі в 18.00 маршал Й. В. Сталін, президент Гаррі Трумен і прем'єр-міністр Вінстон Черчіль одночасно з Москви, Вашингтона і Лондона сповістили світ про цю історичну подію. Перший і останній раз Москва салютувала ці події 24 залпами з 324 гармат, подібні урочистості пройшли і в Нью-Йорку на Таймс-сквері.

5 травня в 14 годин в населеному пункті Лебуза в 40 км від Торгау відбулася зустріч командувача фронтом маршала Конєва з командувачем 12-ї армійської групи військ генералом Бредлі. На зустрічі були присутні багато офіцерів як з нашого, так і з американської сторони. Для фіксації цієї події були запрошені  65 журналістів.

Бредлі і Конєв обмінялися дружнім рукостисканням, а потім за святковим столом були вимовлені тости за Сталіна, Трумена, Черчіля, за Червону Армію, за союзників і т.д. Фронтовий ансамбль пісні і танцю дав концерт, від якого американці були в повному захваті.

 17 травня 1945 був візит у маршала Конєва у штабі американських військ 12-ї групи армій. Такі зустрічі пройшли на всіх ділянках дотику радянських і американських військ на 1-му Білоруському, на 1-му Українському і  2-му Білоруському фронтах. Зустрічалися бойові соратники, друзі, які в найтяжких боях завойовували Перемогу.

Підняття тосту «За зустріч!», «За Перемогу!» було підтримано офіцерами двох великих держав, солдати яких йшли з протилежних кінців світу, щоб зустрітися в фашистській Німеччині на Ельбі. Саме ця зустріч із союзниками розрізала територію Третього рейху навпіл і призвела до закінчення Другої світової війни в Європі, ставши одним із символів Великої Перемоги Радянської Армії і радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

За матеріалами Інтернету

За матеріалами Інтернету