Девіз 2013 року – Запобігання професійним захворюванням
     За ініціативою Міжнародної організації праці (МОП) для привернення уваги світової спільноти до питань охорони праці та смертності працівників на робочому місці щорічно, починаючи з 2002 року, понад 100 країн світу 28 квітня відзначають Всесвітній день охорони праці.

     Ідея проведення Всесвітнього дня охорони праці бере початок від Дня пам'яті загиблих працівників, вперше проведеного американськими і канадськими трудящими в 1989 році в пам'ять про працівників, загиблих та постраждалих на роботі.

     Україна відповідно до Указу Президента від 18 серпня 2006 року № 685 також відмічає цю дату.

     Метою заходу є привернення уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій до проблеми збереження життя і здоров’я працівників та культури охорони праці в Україні.

     Девіз Всесвітнього дня охорони праці у 2013 році за рекомендацією Міжнародної організації праці – Запобігання професійним захворюванням.

     Заходи, спрямовані на популяризацію безпечних та нешкідливих умов праці, участь держави та громадян у формуванні здорового сучасного виробничого середовища.

     Зараз рівень професійної захворюваності є серйозна медико-соціальна та економічна проблема глобального масштабу. За оцінкою МОП із 2,34 млн. смертей на робочому місці 321 000 стається внаслідок нещасного випадку. Причиною 2,02 млн. смертельних випадків у світі (або 5500 смертей на день) є різні види професійних захворювань.

     Щорічно в світі реєструється близько 260 млн. випадків професійних захворювань. Економічні втрати внаслідок професійних захворювань складають близько 4 % національного валового продукту.

     В Україні щороку реєструється від 5 до 8 тис. професійних захворювань та до 10,5 тис. нещасних випадків на виробництві. Порівняно з даними деяких країн Європи та світу в Україні показники захворюваності значно нижчі, хоча умови праці значно гірші. Перш за все пояснення цьому парадоксальному явищу – недосконалість чинної в Україні системи виявлення професійних захворювань, невизнання принципу пріоритетності медичного обслуговування працюючого населення, відсутність сучасного діагностичного обладнання. Отже очевидно, що в Україні офіційна статистика виявляє лише верхівку айсберга професійної захворюваності, більша її частина свідомо чи не свідомо не реєструється.

     Держава несе значні економічні збитки, пов’язані з відшкодуванням втрати працездатності, інвалідності, лікуванням потерпілих внаслідок професійних захворювань. Зростання рівня професійної захворюваності зумовлено впливом на працівника шкідливих факторів виробничого середовища. Небезпечні умови праці на підприємствах обумовлені недоліками технологічних процесів, нехтуванням гігієнічних нормативів, невикористанням індивідуальних засобів захисту. На підприємствах вугільної промисловості, машинобудування, гірничодобувної промисловості, агропромисловості та на підприємствах недержавної форми власності (фермерських господарствах) кількість об’єктів, що не відповідають санітарним нормам, складає від 35,6% до 57,7%. У цілому по Україні тільки 29,1% об’єктів відповідають вимогам санітарних норм. Зростання рівнів професійної захворюваності також пояснюється недостатньою увагою до додержання вимог чинного законодавства та технологічної дисципліни, різким скороченням коштів на охорону праці, використанням шкідливих речовин та технологічного обладнання без належної сертифікації та гігієнічної експертизи, а також низьким рівнем виробничої та особистої гігієнічної культури.

     За останні 20 років у країні система профілактичної медицини на виробництві, що існувала раніше, була зруйнована, кількість лікарів зменшилась більше ніж у 10 разів, кількість пунктів охорони здоров’я на підприємствах стала меншою ніж у 1928 році, погіршилась якість медичної допомоги працюючим, не реалізуються профілактичні технології із запобігання виробничо обумовлених і професійних захворювань.

     Недосконалість системи профілактики професійних захворювань дуже негативно впливає не лише на працівників та їхні родини, але й на суспільство в цілому. Мова йде про економічні втрати через зниження продуктивності праці та збільшення навантаження на систему соціального забезпечення. При цьому слід зауважити, що профілактика професійних захворювань набагато ефективніша і менш витратна, ніж лікування або реабілітація потерпілих. Саме тому ми повинні зробити конкретні кроки, щоб розширити можливості профілактики професійних захворювань.

     Охорона життя і здоров’я працюючих від впливу небезпечних та шкідливих виробничих чинників має важливе соціальне значення, адже здоров’я працівників є національним багатством держави, оскільки безпосередньо впливає на працездатність людини, а відтак – на її добробут і подальший розвиток держави.

     Зважаючи на важливість для України до профілактики нещасних випадків та професійних захворювань на кожному підприємстві, Організаційний комітет звертається до керівників і працівників підприємств, установ, організацій всіх форм власності, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, профспілкових організацій, об’єднань роботодавців із закликом переглянути своє ставлення до здоров’я працівників та зосередити свої зусилля на виконанні вимог Конституції України щодо забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці та виконання вимог Закону України «Про охорону праці».

     Охорона праці є невід’ємною складовою забезпечення гармонійного розвитку суспільства, а збереження здоров’я та життя працівників залежить від кожного, хто бере участь у трудовій діяльності та промислової безпеки. Тому важливо пам’ятати, що дотримання законодавства у сфері охорони праці, розвиток культури охорони праці у суспільстві стане запорукою збереження здоров’я працівників та найціннішого – людського життя.