У 1954 році Генеральна Асамблея рекомендувала всім країнам ввести до практики святкування «Всесвітнього дня дитини» як дня світового братерства і взаєморозуміння дітей, присвяченого діяльності, направленій на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі.

     ООН запропонувала урядам святкувати цей день в будь-який з днів, який кожне з них визнає доцільним. 20 листопада знаменує день, в який асамблея прийняла в 1959 році декларацію прав дитини, а в 1989 році — Конвенцію про права дитини. 

     Згідно з принципами, проголошеними в Конвенції ООН про права дитини, кожна дитина має володіти всіма зазначеними у них правами і свободами без будь-якої різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майновий стан, народження або інші обставини.

     Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, тому діти мають право на особливе піклування і допомогу. В Декларації прав дитини зазначається: «Дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження».

     Дитиною визнається кожна особа до досягнення 18-річного віку, якщо за законом окремих країн вона не досягає повноліття раніше.

     Держава забезпечує всі права кожній дитині без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або будь-яких інших обставин. Всі дії по відношенню до дитини повинні у повному обсязі враховувати її інтереси.

     Кожна дитина має невід'ємне право на життя. Держава повинна максимально забезпечити виживання і здоровий розвиток дитини.

     Дитина реєструється одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

     Держава зобов'язується поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я і сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

     Дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до закону, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини.

     Держава забезпечує дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, до того ж поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою у ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

     Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію й ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі.