25 серпня 2014 р. — 90 років від дня народження П. А. Загребельного

(1924 — 2009 рр.)

Павло Архипович Загребельний (народився 25 серпня 1924, с. Солошине, Кобеляцький район, Полтавська область — помер 3 лютого 2009, Київ) — український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії. Похований в Києві на Байковому кладовищі

Український письменник Павло Архипович Загребельний народився 25 серпня 1924р. в придніпрянському селі Солошине на Полтавщині.

Змалку ріс без матері, завжди тягнувся до книги, вчився добре.

Навчався майбутній письменник у Солошинській середній школі. У середніх і старших класах захоплюється математикою. Мріє бути вченим.

У червні 1941 року Загребельний закінчив десятирічку. Збирався вчитися далі, але почалася друга світова...

Можливо, те перше враження й спалахнуло іскрою, що викресала згодом задум історичного роману "Диво". Хоча того червневого ранку Загребельний і в гадці не мав, що стане письменником. Зачарування мистецьким витвором далеких пращурів жило підсвідомо понад двадцять років.

Вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, в серпні 1941р. був поранений. Після госпіталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942р., після якого — полон, і до лютого 1945р. — фашистські концтабори смерті.

У 1945p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946p. — навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченні (1951p.) — майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.

На республіканському конкурсі в 1955 році на кращий науково-фантастичний та пригодницький твір для дітей та юнацтва повість "Марево" - відзначена другою премією. Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі.

В 1961 — 1963 pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»), приблизно в той же час з'явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).

З "європейським" циклом якнайтісніше пов'язується воєнно-патріотичний роман Павла Загребельного "Добрий диявол" (1967).

Протягом 60 — 70-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них:

— «День для прийдешнього» (1964);— «Шепіт» (1966);— «Добрий диявол» (1967);— «Диво» (1968);— трилогію «З погляду вічності» (1970);— «Розгін» (Державна премія СРСР, 1980) — романну будову з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера»;— «Левине серце», (продовженням «Левиного серця» став роман «Вигнання з раю» (1985));— «Переходимо до любові» (1971);— «Намилена трава» (1974);— «Євпраксія»(1975);— «Південний комфорт» («Вітчизна», 1984).

Одним із значних здобутків української прози став роман «Диво» (1968), в якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. В центрі роману — Софія Київська, яка є незнищенним символом української державності та духовності. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975). Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980). Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні — Роксолани — Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною. Розкрити «таємниці» характеру Б. Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою П. Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983). Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XVII ст., зупиняючись також і на подробицях його особистого життя. Панорамність, історіософські роздуми про долю України — такі риси найновішого роману письменника «Тисячолітній Миколай» (1994). В романах зустрічаємо вступні слова чи передмову, післяслово — це свого роду невеликі літературознавчі, а то й історіографічні етюди.

За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка знято художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено — мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982).

В 1979-1986 р.р. був першим секретарем правління Спілки письменників України.

Широкого розголосу набув роман П.Загребельного "Розгін" (1976) відзначено Державною премією СРСР, два романи — «Первоміст» і «Смерть у Києві» — відзначені Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка. У 1986 році побачив світ новаторський і за змістом і за художнім втіленням твір "Безслідний Лукас".У 1991 році Павло Загребельний опублікував свій двадцять третій роман - "Тисячолітній Миколай". Творився він три роки.

У 1992 році в бібліотеці "Молоді України" побачила світ повість Павла Загребельного "Гола душа".Написані романи "Ангельська плоть" (1993 р.), "Тисячолітній Миколай" (1994 р.), "Попіл нив" (1995 р.), "Зона особливої охорони" (1999 р.), "Юлія" (2000 р.).

У кожній новій книзі Павла Загребельного - творчий експеримент. Щораз за тим експериментом «стоїть дослідник, енциклопедист, вигадник у кращому розумінні цього слова - і живописець». Вдумливий дослідник літературного процесу. Письменник залізної самодисциплини. Його твори високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання, він один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими тиражами, його книги швидко розходяться; вони постійно виходять в перекладах іншими мовами; зростає і кількість видань творів письменника за рубежем. Твори П.Загребельного переведені на 23 мови народів світу.

За матеріалами Інтернету