Вівторок, 19.03.2024, 10:47
Бiблiотека  коледжу радіоелектроніки
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна Реєстрація Вхід
Меню сайту

Рекомендуємо

Форма входа

Хмарка тегів
Інтернет ВИшивка ВНЗ Болонський процес ВУЗы Украины Bologna Process Українська література Письменник education europe выставка день библиотекаря інформаційні технології акції виставка Еллан-Блакитний історія Іноземна мова онлайн образование онлайн освіта англійська мова english английский язык освітні сервіси google физика facebook Тарас Шевченко 200 років Ліна Костенко Освіта Європа 2014 ДРПБК 2014/2015 навчальний рік підручники Графік 2014-2015 скачати ЛІТЕРАТУРА Ювілей 120 років 3ds max AutoCAD Autodesk Fusion 360 Ultimate Inventor Professional Maya Revit автоматичне оформлення списку літер #Грибоедов220 журнал Chip Computer Bild Computerworld Linux Format Upgrade Windows IT Pro/RE #Пастернак125 125 лет бібліотека ДРПБК 85 років викладачам день вишиванки Ukrainian Embroidery 10 - 11 клас Гудзик роман Акція 30-та річниця Чорнобильської катаст Франко160 Іван Франко письменники Франко ІванФранко 1 червня World Kissing Day 150 РОКІВ англійський письменник фотовиставка onuka радіодиктант українська мова новини аудіокнига аудіокниги академічна доброчесність антиплагіат академічна чесність плагіат конкурс літературний календар Історія України рік Японії Фудошинкан Англійська Історик бібліограф бібліотека 55 років ДРПБК

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 571

Головна » 2013 » Жовтень » 24 » До 70-ї річниці визволення Дніпропетровщини від фашистських загарбників – 25 жовтня
15:37
До 70-ї річниці визволення Дніпропетровщини від фашистських загарбників – 25 жовтня
     В історії українського народу події Другої світової та Великої Вітчизняної воєн посідають особливе місце. За своєю глибиною, трагізмом і героїкою вони помітно вивищилися над іншими і набули епохального значення. Певною мірою обумовлено це й тим, що донині живі учасники війни, носії історичної пам’яті про неї – ті, хто воював зі зброєю в руках, навчався, працював, відбудовував країну. Пам’ять про війну є духовно-історичним надбанням нашого народу, що витворює підвалини його самодостатності й самобутності, і водночас, – органічно інтегрує його в загальноцивілізаційний потік, підносить до рівня інших народів, які активно творили історію.
     Визволення Дніпропетровської області почалося 8 вересня 1943 р. військами Південно-Західного фронту (з 20.10,43 р. - 3 Український фронт, далі - 3 У.Ф.) під командуванням генерала армії Р.Я. Маліновського. Першими на територію області вийшли 23-й танковий корпус під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта бронетанкових військ Ю.Г.Пушкіна та частини 1-го гвардійського механізованого корпусу генерал-лейтенанта І.М. Русіянова. Після тяжких дводобових боїв вони оволоділи 10 вересня райцентрами Межова та Васильківка і залізничним вузлом Чапліне. У наступні дні вели бої за Синельникове, Роздори та інші населені пункти.
     Слідом за ними наступали частини 1-ої та 3-ої гвардійських (далі гв.) 6-ої та 12-ої армій (далі "А"). 18.09.1943 р. Москва салютувала визволителям Павлограда, а 22 - Синельникова та Новомосковська. В ці ж дні з'єднання Степового фронту (з 20.10.1943 р. 2-го Українського фронту, далі 2 - У.Ф.) генерала армії І.С. Конєва почали визволення Магдалинівського, Царичанського та Петриківського районів і теж вийшли до Дніпра. 24 вересня 1943 р. були визволені всі населені пункти лівобережної частини області за винятком Амур-Нижньодніпровська, де ворог утримував оборону. Частини 1-ої гв. А. генерал-полковника В.І. Кузнецова крок за кроком долали оборону ворога в районі с. Кільчені, с. Кулебівка та сел. Підгородне, В ніч на 27 вересня частини 20-ї гвардійської, 6, 152, 195-ої стрілецьких дивізій (далі с.д.) визволили Амур-Нижньодніпровськ та ближні до нього населені пункти. Постало питання про визволення правобережноїчастини міста. 152-а та 195-а с.д. отримали завдання переправити за Дніпро окремі розвідгрупи, щоб розвідати сили ворога на правому березі в межах міста. Але всі спроби подолати Дніпро закінчились невдало, крім однієї. Десантна групи 195-ої с.д. під командуванням лейтенанта Р.В. Стародубцева в ніч на 3 жовтня 1943 р. переправилась через Дніпро в районі річкового порту, висадилась на берег і на протязі декількох днів вела бій з ворогом. Більшість членів десантної групи загинули в цьому бою. Спроби форсувати Дніпро в межах міста тимчасово було припинено.
     З виходом військ до Дніпра почалась підготовка до його форсування. Першими на території області Дніпро форсували в ніч на 25 вересня частини 7-ої гв.А. (Степовий фронт) генерал-лейтенанта М.С.Шумілова. Рота 72 гв.с.д. лейтенанта Дмитра Васильовича Фартушного (уродженець с. Велика Костромка Апостолівського району, 1910-1946) форсувала Дніпро, захопила перші траншеї ворога і, переслідуючи його, увірвалась в с. Бородаївку Верхньодніпровського району. Фартушний в цих боях був поранений, але продовжував керувати боєм. Одночасно форсували підрозділи 73-ої та 78-ої гв.сд. в районі с. Домоткань того ж району. Виняткову мужність і відвагу при форсуванні проявив командир відділення саперів 78 гв.сд. гв.ст.сержант В.Г. Печенюк (після війни мешкав у м. Дніпропетровську). Тільки в першу ніч він зробив 11 рейсів на дерев'яному плоту, переправляв солдат та боєприпаси, а вдень ставив міни на передньому краї біля плацдарма. В наступні дні на плацдарм були переправлені 213 ст. та 15 гв. ст. дивізії цієї ж армії та окремі частини, артилерійські полки 7-ої А.
     В ніч на 26 вересня 1943 р. форсували Дніпро підрозділи 46-ої А. генерал-лейтенанта В.В.Глаголева. Десантна група 236 с.д. лейтенанта С.П. Шпаковського захопила плацдарм в районі с.Аули Криничанького району, а десантна група гв. капітана А.Д. Семенова 36-ої гв.с.д. 57 А. генерал-лейтенанта М.О.Гагена, захопила плацдарм в районі села Сошиновка Верхньодніпровського району. В ході боїв ці плацдарми були об'єднані в один. В ніч на 28 вересня переправу на правий берег почала 31-а ст.д., а в наступні дні 223-я та 353 ст.д. Розширивши плацдарм, частини 46 А, перейшли до оборони. З метою відтягнення сил противника, які намагалися ліквідувати Аульський плацдарм, полки 394 с. д. отримали завдання форсувати Дніпро і оволодіти селом Карнаухівка, що східніше Дніпродзержинська. Тут форсувала десантна група старшого лейтенанта Секретнюка І.О. та загін під командуванням Філатова. Вони висадились на берег і вранці почали наступ на село, але фашисти почали контратакувати, пустивши в хід танки. Основна частина десантників загинула в жорсткому бою, а поранені потрапили в полон.
     Друге місце форсування Дніпра частинами 57А. (14-ої та 58-ої гв. ст. дивізій) було північніше Верхньодніпровська в районі села Пушкарівка. Через деякий час сюди була переправлена 303-я ст. дивізія. В районі с. Мішурін Ріг Верхньодніпровського району в ніч на 28 вересняфорсувала 62 гв.с.д. 37 А. генерал-лейтенанта М.М. Шарохіна (Стаповий фронт). 29-30 вересня їм на допомогу були переправлені підрозділи 113 ст. полісу, 110 ст. дивізії. В ніч на 2 жовтня почали переправу частини 10-ої гв.повітряно-десантної дивізії. В наступні дні на захоплені плацдарми почали переправлятися основні сили вказаних дивізій та інших військових частин армій.
     На схід від м. Дншропетровська біля сіл Військове і Вовніги форсували Дніпро частини Південно-Західного фронту. В ніч на 20 вересня три десантні групи 25-ої гв. ст.дивізії 6-ої армії генерал-лейтенанта І.Т. Шльоміна висадились на правий берег східніше с. Військове Солонянського району. Вони нав'язали фашистам бій і захопили плацдарм розміром 1 х 1,5 км. Десантними групами командували лейтенанти В.3евахін, М.Шишлов та командир 78 гв.с.п. підполковник М. Григор'єв.
     Нижче по течії Дніпра форсувала 333 с.д. 12-ої армії генерал-лейтенанта О.І.Данілова. Десантну групу очолював капітан О. Стрижаченко. Вони захопили плацдарм біля с. Вовніги. Вдень 26 вересня на захоплених плацдармах йшли жорстокі бої. Фашисти прикладали зусиль, щоб скинути десант в Дніпро та не допустити переправи підкріплення. Але плацдарми були утримані. Наступної ночі на ці плацдарми почали переправу основні сили цих дивізій та 35-ої (6 А.), 203-ої (12 А.). В ході боїв обидва плацдарми були об'єднані в один, а 30 вересня почали переправлятися 47-а та 57-а дивізії (6 А.). Переправу через Дніпро забезпечували понтонери 4 і 5-ї понтонно-мостових бригад та 8-го моторизованого понтонно-мостового полку (МПМП). З повітря бойові дії наземних військ підтримували льотчики 17 повітряної армії, якою командував генерал-лейтенанта авіації В.О. Судець (1904-1982 уродженець Амур-Нижньодніпровська). Після війни - маршал авіації. Була зроблена спроба форсувати Дніпро в районі с. Звонецьке Солонянського району частинами 47-ої гв.ст.д., але вона була подавлена артилерією противника з самого початку.
     Бойові дії на правобережних плацдармах продовжувалися майже місяць. Першими, з плацдарму Бородаївка - Мішурін Ріг 17 жовтня 1943 р. почали наступ в напрямку на Кривий Ріг частини 7 гв. А., 37 А. та 5-ої гв, танкової армії.
     23 жовтня починається наступ з усіх правобережних плацдармів на території Дніпропетровської області. В цей час почалось форсування Дніпра в межах міста Дніпропетровська. На західній околиці міста в районі Сухачівка -Діївка форсувала 152 с.д. полковника П.І. Куліжського (попередній командир -генерал-майор ВЛ. Каруна загинув 02.10.1943 р. під час рекогносцировки місцевості при підготовці до форсування. Похований на меморіальному кладовищі (Дніпропетровськ, Жовтнева площа).
     В ніч на 24.10.1943 р. форсувала Дніпро 39-а гв.сд. генерал-майора В.А. Лєщініна на східній околиці міста, в районі сел. Лоцманська-Кам'янка та Старі Кодаки. Тут в одному з перших загонів форсував Дніпро наш земляк Іван Рудніченко (уродженець с. Вільні Хутори Верхньодніпровського району). В бою на плацдармі він загинув. Переправу частин 39-ої гв.сд. забезпечував Шульгін Олександр Іванович (уродженець м. Нікополя, 1911-1972), командир саперного батальйону дивізії.
     Захопивши плацдарми і утримуючи їх, десантники дали змогу переправити на правий берег основні сили військових частин. На світанку 25 жовтня з цих плацдармів почався наступ. Були визволені м. Дніпропетровськ, м. Дніпродзержинськ та цілий ряд населених пунктів області. Після визволення обласного центру фронт просунувся на 50-80 км на південь. Але ще більше 3-х місяців на території області точилися запеклі бої, в ході яких були створені умови для наступу на Криворізько-Апостолівському та Нікопольському напрямках. Ворог прикладав багато зусиль, щоб якомога довше утримувати ці райони. 30 січня 1944 р. частини 8-ої гв. А. генерал-полковника В.І. Чуйкова (3 У.Ф.) перейшли в наступ і, подолавши добре укріплену оборону ворога, 5-го лютого оволоділи крупним залізничним вузлом та районним центром Апостолове, 6 лютого - визволили м. Марганець.
     В цей час частини 3-ої гв. А. генерал-лейтенанта Д.Д. Лелюшенка (4 У.Ф., командуючий генерал армії Ф.І. Толбухін) форсували Дніпро і разом з частинами 6 А. (З У.Ф.) 8 лютого визволили м. Нікополь. В другій половині лютого війська 3 У.Ф. (8 гв. 37, 46 Армії) розпочали ліквідацію Криворізького угрупування ворога, який створив навколо міста шахтарів оборону з декількох ешелонів та підтягнув сюди нові сили. 22 лютого 1944 р. м. Кривий Ріг було визволено, а 29 лютого - визволено останній районний центр сел. Широке, і війська фронту вийшли на рубіж р. Інгулець. 3-го березня почалось форсування Інгульця частинами 8-ої гв.А. і 46 А., були захоплені плацдарми в районі населених пунктів Інгулець - Зелене, з яких 6 березня почався наступ, під час якого 10 березня 1944 р. була визволена вся територія Дніпропетровської області.
     За форсування Дніпра та визволення області 553солдат та офіцерів отримали звання Героя Радянського Союзу. В їх числі наші земляки:
       В.П. Агієнко, командир роти 219 т. бригади (помер)
      Д.Г. Білокопитов, червоноарміець 203 с.д. (загинув)
      М.А. Завірюха, червоноарміець 25 гв.сд. (загинув)
      А.О. Зозуля, червоноарміець (помер)
      Б.Д. Номінас, полковник, командир 5 ПМБ (помер)
      Я.М. Ніконенко, майор, командир 702 с:д. 213 с.р. (помер)
      І.А. Рудніченко, гв. капітан, агітатор 39 г.с.д. (загинув)
      Д.В. Фартушний, лейтенант, ком. роти 72 г.с.д. (помер)
     О.І. Шульгін, капітан окр.сапер.бат. 39 г.сд. (помер)
 
     За вмілі бойові дії під час визволення області 76 військових частин отримали почесне найменування міст нашої області:
       Дніпропетровських - 10
       Дніпродзержинських - 5
       Апостолівських - 4
       Верхньодніпровських - 14
       Криворізьких - 22
       Нікопольських - 6
       Нижньодніпровських -13 (за бої в нижній течії Дніпра)
       Новомосковських - 2
       Павлоградських - 5
       Синельниківських - 2  
       Чаплінських - 2.
 
     В м.Дніпропетровську після війни проживало багато учасників форсування Дніпра та визволення області, в їх числі:
             Герой Радянського Союзу Догадайло Олексій Дмитрович, льотчик 5 повітряної армії Степового фронту
             Герой Радянського Союзу Назаров Олексій Прокопович, командир гармати 451 артилер. полку 7 гв. А.
             Герой Радянського Союзу Печенюк Василь Григорович, сапер 72 гв.с.д.
             Тихонов Павло Дмитрович, командир зенітно-кулеметного від. 8 полку
             Хоменко Володимир Іларіонович, льотчик 306 ШАД 17 пов. А
             Тітов Микола Іванович, понтонер 8 МПМП
             Русінов Віталій Васильович, офіцер 39 гв.с.д.
             Гробовий Олександр Олександрович, офіцер 25 гв.с.д.
 
      На жаль всі вони вже пішли з життя.
     Найближчим часом Дніпропетровщина й вся Україна відзначатимуть ряд визначних дат. 25 жовтня 2013 року - 70 років визволення Дніпропетровська, 28 жовтня 2014 року - 70 років визволення України, 9 травня 2015 року - 70 років Великої Перемоги.
     70-річчя визволення Дніпропетровська без перебільшення повинно стати Подією в історії регіону, яка буде нести пам’ять про Битву за Дніпро новим поколінням. У Дніпропетровську на житловому масиві Червоний Камінь буде закладена Алея Героїв.
     Ключовою подією проекту «70-річчя Битви за Дніпро» стане проведення масштабної військово-історичної реконструкції форсування Дніпра в 1943 році. У ній візьмуть участь понад 500 учасників з різних областей України, Росії та інших держав. У реконструкції буде задіяна справжня бойова техніка часів Великої Вітчизняної війни.
     Також в обласному центрі в Самарському районі створять музей-фортифікацію Великої Вітчизняної війни під відкритим небом, на території якого будуть відтворені оборонні споруди, встановлена бойова техніка часів війни.
Ми пам’ятаємо…
…Ніхто не забутий.
На попіл ніхто не згорів.
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть…
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть…
                                                                          (Б.Олійник)
 
 
 
 
Переглядів: 2145 | Додав: fedor | Рейтинг: 0.0/0
Пошук на сайті

Пошук схем
РадиоЛоцман - поисковая машина схем в www

Facebook

Свято дня
Календар України

Погода

Архів записів

Друзі сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Copyright MyCorp © 2024 Створити безкоштовний сайт на uCoz