14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, відзначається День українського козацтва. З давніх-давен Пречисту Богородицю козаки вважали своєю покровителькою.

     Історики вважають, що українське козацтво виникло в 1480-х роках, але тільки в середині XVI століття їхня кількість зросла настільки, що козацьке військо почало впливати на перебіг політичних подій в Україні і Європі. Європейські монархи наймали козаків для участі у військових операціях. Спочатку їх основну масу становили селяни-втікачі. Були серед них також позбавлені сану міщани, духовенство, збідніла знать. До козацьких лав уливалися поляки, білоруси, росіяни, татари, але основу козацтва Придніпров’я складали українці. Російський різновид козацтва розвинувся на річці Дон. Саме слово „козак” має тюркський корінь і означає незалежну людину, яка не має чітко визначеного місця у суспільстві. Упродовж кількох століть українське козацтво захищало український народ від експансії з Півдня і Заходу.

     Відроджуючи давні козацькі традиції, в Україні утворилося сучасне українське козацтво як система самодіяльних об’єднань громадян України. Це стало можливим в умовах демократизації суспільного життя в Україні.

     У 1990 році в Запоріжжі було оголошено про намір утворити самодіяльне громадське об’єднання – козацьке товариство «Запорозька Січ». 14 жовтня 1990 року, в день Покрови Пречистої Богородиці, ініціативна група зібралася на оcтрові Хортиця і провела реєстрацію всіх, хто бажав стати козаком. Протягом дня було зареєстровано до 300 осіб. 8 грудня 1990 року відбулася установча велика козацька Рада зареєстрованих козаків, на якій члени новоствореної організації склали присягу і обрали керівництво. Отаманом став Володимир Мельник, колишній військовий лікар, капітан медичної служби. Рішенням Запорізького виконкому обласної Ради від 9 січня 1991 року Запорозьке козацьке товариство «Запорозька Січ» було офіційно зареєстроване. Створення козацьких об’єднань почалося в усіх регіонах України. Новостворені об’єднання брали активну участь у всенародному святкуванні 500-річчя Українського козацтва, організованому національно-демократичними силами України, в інших масових громадсько-політичних акціях 1990–91 років, палко вітали проголошення незалежності України.

     14 жовтня 1991 року у Києві на Всеукраїнській установчій козацькій раді відбулося об’єднання козацьких організацій. Першим гетьманом Українського козацтва став В’ячеслав Чорновіл. 17 березня 1992 року Міністерство юстиції зареєструвало Статут Українського козацтва. Після цього розпочався швидкий процес створення козацьких підрозділів не тільки в обласних центрах, а й у містах і районах України.

     У червні 1996 року Запорізьке козацьке товариство «Запорозька Січ» було перейменоване у Запорозьке Військо Низове «Запорозька Січ», яке на початку 2000 року мало 16 підрозділів і нараховувало майже 850 козаків. Чисельний ріст та організаційне зміцнення козацтва відбувалося і в інших регіонах України. Активну роль у цьому відіграв Володимир Мулява, гетьман Українського козацтва в 1992-98 роках, генерал-майор Збройних Сил України. У жовтні 1998 року гетьманом Українського козацтва було обрано генерала Івана Біласа, народного депутата України. Конструктивний державотворчий характер діяльності Українського козацтва був підтриманий державою. Президент України Леонід Кучма 4 січня 1995 року підписав Указ «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва», що відкрив нові перспективи його розвитку. Особливо на Івано-Франківщині, Тернопільщині, Буковині та на Донбасі, де козаки стали помітним фактором суспільно-політичного, культурного і, навіть, економічного життя. На Запоріжжі, наприклад, успішно діє школа козацьких бойових мистецтв «Спас», започаткована ще у 1993 році. Збагачення форм діяльності Українського козацтва вимагало внесення змін до його Статуту. 7 серпня 1996 року Міністерство юстиції України затвердило статут Українського козацтва у новій редакції. Воно стало «міжнародною добровільною, незалежною, добродійною всеукраїнською оборонно-спортивною, національно-патріотичною організацією». Українське козацтво було оголошене наступником «без винятку всіх історичних гілок козацтва, які стояли на державницьких, самостійницьких засадах відновлення незалежності та розбудови України, зокрема Війська Запорозького Низового і Гетьманського». За різними оцінками, в Українському козацтві на початку 2000 року нараховувалося від 150 до 160 тисяч осіб.

     Свідченням зрослого авторитету Українського козацтва стало встановлення згідно з Указом Президента України від 7 серпня 1999 року Дня Українського козацтва, який відтоді відзначають щороку 14 жовтня в день свята Покрови Пресвятої Богородиці. Іншим Указом Президента України від 22 грудня 1999 було утворено Координаційну раду з питань розвитку козацтва при Президенті України. На Координаційну раду покладено завдання вносити пропозиції щодо формування державної політики у галузі відродження та розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, сприяти укомплектуванню окремих підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань призовниками, які є членами козацьких організацій. 

     Потенціал, який несе в собі Українське козацтво, може бути використаний для патріотичного виховання громадян у дусі відродження лицарського духу та любові до України, готовності захищати її територіальну цілісність. Тому вітаємо, всіх, хто вважає себе українським козаком і береже в собі пам’ять про славних лицарів запорозьких, із Днем українського козацтва. Хай Пречиста Богородиця береже нас від чвар і розбрату і дасть нам мудрість і терпимість одне до одного заради майбутнього України.