Война всегда начинается внезапно, хотя спустя поколение для историков она покажется неизбежной. В 1941 году началась самая страшная, самая близкая, самая дорогая — Великая Отечественная война. Говорят, без огромных потерь нацистов было не остановить…

     День Перемоги — свято перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною у Другій світовій війні 1941 — 1945 років. Початково відзначалося у СРСР і країнах Варшавського договору. Після розвалу СРСР відзначається у Росії, Україні, Білорусії, Казахстані та низці інших країн колишнього соціалістичного табору.

     Пізно увечері 8 травня 1945-го року у передмісті Берліна акт про повну і беззастережну капітуляцію Німеччини підписав генерал-фельдмаршал Кейтель, пізніше повішений за вироком міжнародного трибуналу. На той момент Гітлер уже покінчив життя самогубством, деякі нацистські ватажки, зокрема, Гіммлер, тікали на захід, щоб здатися в полон англо-американським військам. У Радянському Союзі на мить підписання вже настало 9 травня, тому в СРСР святкування Дня Перемоги було встановлено саме 9-го числа.

     Останні дні війни
     У квітні 1945 радянські війська впритул підійшли до кордонів Берліна.  

     Німецькі війська займали оборону уздовж західних берегів рік Одер й Нейсе. На підступах до Берліна й у самому місті було зосереджене угруповання військ, що мало у своєму складі 62 дивізії (у тому числі 48 піхотних, 4 танкові й 10 моторизованих), 37 окремих піхотних полків і близько 100 окремих піхотних батальйонів, а також значну кількість артилерійських частин і підрозділів. Це угруповання нараховувало біля мільйона чоловік, 1500 танків, 10400 артилерійських систем і мінометів, 3300 бойових літаків.

     Сам Берлін також був перетворений у найсильніший укріплений район і підготовлений до ведення вуличних боїв. Навколо Берліна було створено три оборонних кільця, усередині міста споруджено більше 400 залізобетонних довгострокових вогневих точок з гарнізонами до тисячі чоловік. Сам берлінський гарнізон нараховував у своєму складі близько 200 тисяч чоловік.

     Радянські війська до початку операції нараховували 149 стрілецьких й 12 кавалерійських дивізій, 13 танкових й 7 механізованих корпусів, 15 окремих танкових і самохідних бригад, загальною чисельністю більше 1900000 чоловік. В операції брали участь 1-а й 2-а армія війська Польського, що нараховували 10 піхотних й 1 танкову дивізію, а також 1 окрему кавалерійську бригаду, загальною чисельністю 155 900 чоловік.  

     Взяття Рейхстагу
     29 квітня почалися бої за Рейхстаг, який обороняли біля тисячі чоловік. Після декількох атак підрозділам 171-ої й 150-ої стрілецьких дивізій удалося зайняти будинок уже вночі. 30 квітня о 14-ій годині 25 хвилин лейтенант О. Берест та сержанти М.Єгоров і М. Кантарія підняли над Рейхстагом Прапор Перемоги.

                                Водружение флага над Рейхстагом

 

     Підписання капітуляції

    1 травня о 3-й годині 50 хвилин на командний пункт 8-й гвардійської армії був доставлений начальник генерального штабу сухопутних сил (Вермахту) генерал піхоти Кребс, що заявив, що він уповноважений вести переговори про перемир'я. Однак Й.Сталін розпорядився не вести переговорів, крім як про беззастережну капітуляції. Німецькому командуванню був поставлений ультиматум: якщо до 10-ї годині не буде дана згода на беззастережну капітуляцію, радянськими військами буде нанесений нищівний удар. Не одержавши відповіді, радянські війська о 10-й годині 40 хвилин відкрили ураганний вогонь по залишкам оборони в центрі Берліна. До 18-ї години стало відомо, що вимоги про капітуляції були відхилені. Після цього почався останній штурм центральної частини міста, де перебувала Імперська канцелярія. Всю ніч, з 1 на 2 травня, тривали бої за канцелярію. До ранку всі приміщення були зайняті радянськими солдатами.

     Уночі 2 травня о 1-й годині 50 хвилин по радіо було прийнято наступне повідомлення: «Висилаємо своїх парламентерів на міст Бісмарк-штрассе. Припиняємо воєнні дії». Пізніше заступник міністра пропаганди доктор Фриче звернувся до радянського командування із проханням про дозвіл виступити по радіо зі зверненням до німецьких військ берлінського гарнізону про припинення опору. До 15-ї години залишки берлінського гарнізону (більше 134 тисяч чоловік) здалися в полон.

     7 травня о 2:41 ночі в Реймсі, був підписаний акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Від імені союзників акт про капітуляцію підписали: генерал Волтер Беделл Сміт, генерал І. Суслопаров (як свідок) за СРСР і генерал Франсуа Севез за Францію. Від Німеччини його підписали адмірал Фридебург і генерал Йодль.

     8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом (9 травня о 0:43 за московським часом) генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, а також представники німецьких ВМС, що мали відповідні повноваження від Деніца, підписали Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, що ознаменувало закінчення Великої Вітчизняної війни.

     Парад Перемоги на Червоній площі
     9 травня На Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак «ІЛ-2» з екіпажем А. И. Семенкова, що доставив у Москву акт про капітуляції Німеччини. 24 червня на Червоній площі відбувся Парад Перемоги. Командував парадом Рокоссовський, приймав парад — Жуков.

Маршалы СССР Жуков и Рокоссовский

на Параде Победы в Москве

 

     На параді урочистим маршем пройшли зведені полки фронтів у такому порядку: Карельського, Ленінградського, 1-го Прибалтійського, 3-го, 2-го і 1-го Білоруських, 1-го, 4-го, 2-го і 3-го Українських, зведений полк Військово-Морського Флоту. У складі полку 1-го Білоруського фронту особливою колоною пройшли представники Війська Польського. Попереду зведених полків фронтів йшли командувачі фронтами й арміями, Герої Радянського Союзу несли прапори частин і з'єднань.

     Парад завершився маршем 200 прапороносців, що кидала прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя Мавзолею.

     В Радянському Союзі (і, відповідно, на теренах Української РСР) День Перемоги був оголошеним неробочим днем Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1965 року як «Свято Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

     В 1991 році до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР були внесені зміни і в переліку святкових днів 9 травня було зазначено як «День Перемоги».

     На протяжении десятилетий День Победы 9 Мая оставался самым трогательным, самым душевным праздником страны. Никакие другие праздники не смогут сравниться с ним.

     Ветеран в орденах, ведущий за руку внука, — символ силы Отечества, прочной связи поколений. Именно 9 Мая мы как-то особенно сильно чувствуем гордость за свою историю и хотим верить, что преодолеем все беды. Ведь у нашей страны великая история и великие победы.

     Но 9 Мая — это не только праздник России и бывших советских республик. Вспомним празднование 60-летия Победы в Москве 9 мая 2005 года. В Москву приехали ветераны Второй мировой из многих стран и лидеры ведущих государств мира. Они стояли на Красной площади и аплодировали Великой Победе. Нашей Победе. Аплодировали и американский президент, и европейские лидеры.
Во многих бывших союзных республиках и странах «восточного блока» идет, по сути, целенаправленная политика по фальсификации истории, по принижению и даже очернению подвига советского солдата, освободившего мир от фашизма.
9 Мая — День Победы — святой для каждого из нас праздник и мы, сегодняшние граждане страны, обязаны передать память о Победе, сами традиции празднования Дня Победы в будущее.