Йордана (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. Цього дня 30-річний Ісус був охрещений Іваном Предтечею у водах річки Йордан. Свято називається Богоявленням, адже людям тоді явився Господь у Трійці: Бог-дух святий злинув над Христом, як голуб, а голос із неба мовив: «Це - Син Мій улюблений!».

     Іван Хреститель закликав людей покаятися і очиститися через хрещення. За Новим Завітом, Ісус хрестився, як звичайна людина, хоча в нього не було гріхів. Просто, було потрібно, «щоб сповнилася уся правда». Свято Богоявлення було встановлено у другій половині ІІ століття, спочатку його відзначали одночасно з Різдвом. Лише у ІV столітті Різдво стало самостійним празником. Про Водохреще вперше згадують в Іпатієвському літописі 1114 року. За народною традицією, воно ще зветься Хрещенням, Йорданню, Орданню.

     За легендою, опівночі з 18 на 19 січня кожна річка стає ніби Йорданом, вода починає хвилюватися, і навіть тече в протилежний бік. До осягнення дива Хрещення люди старанно готуються. У переддень суворо постять, надвечір готують пісне й нерозмаїте частування, варять кутю. Страви подібні до святвечірніх - риба, капуста, боби. Утім їх не 12, а 3-4, і сама вечеря зветься Голодною кутею. Як і годилося, вечірню трапезу починали і завершували кутею. Перед тим ідуть до церкви, вертаються з освяченою водою. Господар кропить нею помешкання з сімейством і, в кого є, хліви з худобою і комору. Колись цього вечора глава родини ще й малював хрести крейдою на всіх своїх будівлях і обкурював свої пожитки ладаном та пахучим зіллям.

     Головна подія наступного дня - хресний хід до водойми після богослужіння у церкві. Священик святить воду просто неба - у річці, озері, ставку. Колись, перед глобальним потеплінням, цього дня на крутій кризі вирізали ополонку у вигляді хреста, а сам крижаний хрест встановлювали поряд і поливали буряковим квасом. Червоний хрест - стародавній вогненний символ. Коли священик занурює свого хреста до ополонки - вода вважається освяченою. Вода хреститься вогнем. Хрещенська вода має особливе благословення, бо в ній, як кажуть старші люди, «сам Господь купається». Люди йшли до річок чи озер з іконами та корогвами, а також із запаленими «трійцями» - трисвічниками, або ж просто трьома свічками, уквітчаними пахучим зіллям і барвінком.

     Дівчата вмиваються «йорданською водою», щоб мати гарне личко. Сміливіші купаються в ополонці. Причому ще ніхто не жалівся на застуду після хрещенського «моржування». За традицією, в час йорданського богослужіння просто неба випускають голубів - це символізує Духа Божого, який сходив з небес на Христа в образі голуба.

     Кажуть що вода, сніг у цю ніч дуже помічні, зцілюють різні недуги, а вода зберігається в посудині роками.

     На Водохреще співають особливих, «йорданських», пісень. А на Поділлі у переддень Богоявлення щедрують. Молодь, нагулявшись у святки, влаштовує на Хрещення застілля, де поїдає наколядовані ласощі. Колись після Хрещення знову починали збиратися на вечорниці. До Великого посту тривав новий сезон весіль.