Тетянин день — релігійне і народне свято, яке припадає на 25 січня, згідно з григоріанським календарем, один із днів студента.  Це свято назване на честь святої Тетяни - християнської мучениці, яка жила в Римі під час правління імператора Александра Северуса. 12 (25) січня 1755 року, на честь іменин матері Івана Шувалова Тетяни Родіоновни, Єлизавета ІІ підписала указ "Про заснування Московського університету". Оскільки це відбулося в день святої Тетяни, то російські студенти й святкують "Тетянин день" як День студента.

Свята Тетяна

Тетяна народилася в Римі в багатій і знатній родині. Її батьки були християнами і виховували свою дочку в благочесті. Досягнувши повноліття, Тетяна вирішила не виходити заміж, а прийняти обітницю цнотливості.

Під час гонінь на християн при імператорі Олександрі Півночі Тетяну схопили і привели в храм Аполлона, де її намагалися змусити поклонитися статуї цього язичницького бога. За переказами, Тетяна піднесла молитву Ісуса Христа, і стався землетрус, що зруйнував статую Аполлона і обвалилась частина храму.

Тетяну піддали тортурам, але, як свідчить переказ, сліди мук зникали з її тіла. Після цього їй було винесено смертний вирок і вона разом зі своїм батьком була страчена.

Свята Тетяна, як мучениця вшановується і в Православній, і в Католицькій церквах, однак широко її шанування поширилося тільки серед східних християн.

Тетяна - одне з найпоширеніших жіночих імен серед росіян та українців. Хоча ім`я має римське походження, широке поширення воно отримало тільки в Росії та Україні, і вже звідти вдруге з`явилося в країнах Європи.

Ім`я по одній з версій має давньогрецьке походження і означає «упорядниця, засновниця», за деякими версіями або ж походить від імені царя сабінського племені, яке жило на римських пагорбах, Татіуса. Є навіть думка, що воно має давнє слов’янське коріння і бере початок від слова татусь.

Прославив його Олександр Пушнін у своєму романі “Євгеній Онєгін”: 

“Итак, она звалась Татьяной.

 Впервые именем таким

Страницы нежные романа

Мы своевольно освятим.

И что ж? Оно приятно, звучно…”.

Відтоді це ім’я поширилося у дворянському середовищі.

Пропонуємо згадати літературні твори, де головних героїнь звали Тетянами.

Тетяна Ларіна (О.С. Пушкін «Євгеній Онєгін») - найвідоміший жіночий образ російської літератури, улюблена героїня поета, яку автор називав своїм  «милим ідеалом». Еталон і приклад для  багатьох російських письменників, «національний тип» російської жінки, палкої  і чистої, мрійливої  й прямодушної, стійкого друга і вірної дружиниПушкін з любов'ю описує її зовнішність, «милу простоту», силу її почуттів, характер, образ думок:

                                  Итак, она звалась Татьяной.

                                  Ни красотой сестры своей,

                                  Ни свежестью ее румяной

                                  Не привлекла б она очей.

                                  Дика, печальна, молчалива,

                                  Как лань лесная, боязлива…

Всі ми зі школи пам'ятаємо, як звали собаку тургенєвського Герасима. А як звали його улюблену жінку? Тетяною її звали, ось якою побачив її Тургенєв: «Татьяна, состоявшая, как мы сказали выше, в должности прачки (впрочем, ей, как искусной и ученой прачке, поручалось одно тонкое белье), была женщина лет двадцати осьми, маленькая, худая, белокурая, с родинками на левой щеке. Родинки на левой щеке почитаются на Руси худой приметой — предвещанием несчастной жизни... Татьяна не могла похвалиться своей участью. С ранней молодости ее держали в черном теле; работала она за двоих, а ласки никакой никогда не видала; одевали ее плохо, жалованье она получала самое маленькое; родни у ней всё равно что не было: один какой-то старый ключник, оставленный за негодностью в деревне, доводился ей дядей, да другие дядья у ней в мужиках состояли, — вот и всё. Когда-то она слыла красавицей, но красота с нее очень скоро соскочила. Нрава она была весьма смирного, или, лучше сказать, запуганного, к самой себе она чувствовала полное равнодушие, других боялась смертельно; думала только о том, как бы работу к сроку кончить, никогда ни с кем не говорила и трепетала при одном имени барыни».

А Таню, старшу і улюблену дочку Стіви Облонського, Грайливу в туго натягнутих панчішках, яка говорить по-англійськи, пам'ятаєте?

А героїню Чехова, на честь якої п'єса названа, Тетяну Рєпіна?

У Чехова в оповіданні «Чорний монах» - теж Таня, Песоцкая, в любові до неї головний герой по Чеховському звичаєм зізнається сам собі, жартома наспівуючи арію з опери: «Онегин, я скрывать не стану...» 

А ще - Тетяна Павлівна Пруткова, героїня роману Достоєвського «Підліток», власниця 35-ти власних кріпосних душ і управителька над п'ятьма сотнями душ чужих. Хто у нас ще на полиці з томами з російських класиків? 

Дозвольте представити: Тетяна Марківна Бережкова з роману «Обрив», Гончарова, взагалі-то вона всього лише двоюрідна бабуся Райського, але в романі - персонаж дуже авторитетний, всім опора і порадниця.

«Она походила на портрет одной из величавых женщин в ее роде, висевший тут же на стене…» «Бабушка, по воспитанию, была старого века и разваливаться не любила, а держала себя прямо, с свободной простотой, но и с сдержанным приличием в манерах, и ног под себя, как делают нынешние барыни, не поджимала:

«Это стыдно женщине», — говорила она.

Какой она красавицей показалась Борису, и в самом деле была красавица.

Высокая, не полная и не сухощавая, но живая старушка… даже не старушка, а лет около пятидесяти женщина, с черными живыми глазами и такой доброй и грациозной улыбкой, что когда и рассердится и засверкает гроза в глазах, так за этой грозой опять видно частое небо.»

Неможливо забути і про реальну Тетяну, Тетяну Берс, яка подарувала нам Наташу Ростову, стала її прототипом у романі Льва Толстого «Війна і мир».Тетяна Андріївна Кузьмінська (Берс) - прототип Наташі Ростовой.Пісатель не тільки "списав" з неї зовнішність, характер і талант Наташі, в роман увійшло кілька епізодів з її життя. Так, історія зі спробою самогубства (отруєння) була насправді. Тетяна "труїлася" через брата Толстого - він наполегливо доглядав за нею, "закрутив", але виявився таємно одружений. На фото зліва : сестри Берс - молодша Тетяна (стоїть), ліворуч - Софія, майбутня дружина письменника. Праворуч - Єлизавета,  яка стала прототипом холодної та гордовитої Віри Ростової.

Тетяна - красуня

Те, що наша Тетяна - красуня, це всім давно ясно, «Хороша была Танюша, краше не было в селе» - пише про неї Єсенін.

Маяковський  присвятив Тані знамениті рядки. Хоча в «Листі товаришеві Кострова з Парижа про сутність любові» її ім'я не названо, дізнатися Тетяну можна відразу:

Представьте:

входит

красавица в зал,

в меха и бусы оправленная...

Інкогніто своєї ліричної героїні Маяковський розкрив трохи пізніше, в «Листі Тетяні Яковлєвої» в якому погрожував взяти її в Радянську Росію прямо «удвох з Парижем» 

Таня Рябініна (О. Арбузов «Таня»). Цю п'єсу прийнято вважати блискучим театральним дебютом драматурга. Вона не сходить з театральних афіш протягом півстоліття, продовжуючи залишатися цікавою і, по-своєму, сучасною та зворушливою.Головна героїня - натура неординарна, самовіддана жінка, цільна особистість, той самий «діамант в пилу»,  який можна не розглянути  з першого погляду. Винятковість Тані полягає в її особливому, поетичному баченні світу. Ця героїня відкриває галерею арбузовських образів, що їх, незалежно від віку та соціального становища, буде пов'язувати одна чудова якість - якась нерозтрачена дитячість, довірлива наївність, зворушлива життєва незахищеність, непохитна віра в диво та  казку.

Таня Собанєєва (Р. І. Фраєрман «Дика собака Дінго, або Повість про перше кохання») - героїня  ліричного, повного душевної теплоти і світла твору про дружбу,  моральне дорослішання підлітків, про чисте  і зворушливе перше кохання.

Таня  -  звичайна 15-річна школярка. Свідомість того, що вона така ж, як й всі, дозволяє читачам-одноліткам дізнаватися в ній самих себе, в її переживаннях і болісних роздумах бачити схожість зі своїми переживаннями та роздумами. А те, з якою мужністю, з яким самовладанням, а головне, з якою людською гідністю вона  знаходить вихід із дуже важких ситуацій, читач розглядає як приклад, гідний наслідування, сприймає як зразок справжнього благородства і навіть розсудливості.

Ми не претендуємо на академічну повноту Тетяниного списку, тому відзначимо деякі пісні присвячені Таням-Тетянам груп «Крематорій» та «Крадене сонце», «На-На» і «Бахит-компот», пісню Подільських курсантів з фільму «Битва за Москву» - «Таня, Танюша, Тетяна моя », пісню Трохима Танька-Красуня і пісню« Таня-дура »Євгена Маргуліса (не хотілося б ображати Таню в свято, але з пісні слова не викинеш). Згадаймо популярний серіал «Тетянин день», двох Тетян - героїнь книги «Ворон», Дмитра Вересова, і героїню фільму «Весна на Зарічній вулиці».

Вітаємо всіх Тетян зі святом!

http://www.taday.ru/text/2015677.html

http://bibliocbs.blogspot.com/2015/01/blog-post_39.html

http://booknazy.blogspot.com/2014/01/blog-post_25.html