Святий Великомученик Георгій походив з славного роду, жив на початку IV століття при римському імператорові Діоклитіані (284 – 305 рр.). Батько його постраждав за віру Христову, а мати після смерті чоловіка оселилась у Палестині, де вона мала великий маєток. Молодий Георгій вступив до царського війська й скоро за свою мужність і відвагу отримав вищий військовий ранг (трибуна). Займаючи високе становище в царському війську, Георгій скоро став одним з близьких до царя. Діоклитіан не знав, яку віру визнає Георгій. У цей час було видано суворі закони проти християн. Наказано було палити їх книжки, руйнувати їх церкви, а самих їх віддавати на муки. Довідавшись про це, Георгій почав готуватись до смерті. Роздавши гроші й цінні речі, які у нього були, він відпустив на волю своїх рабів, а решту майна роздав бідним. Улаштувавши свої справи, відважний юнак з’явився на царську раду до Никомідії, де тоді рішалась доля християн, і відкрито визнав свою віру в Христа. Цар намовляв Георгія залишити свою віру, не губити своєї молодості й принести жертву богам. Але це намовлення не захитало міцного юнака. Тоді цар, розгнівавшись, велів посадити Георгія до в’язниці, а потім віддати на тяжкі муки. Його кинули до в’язниці, забили ноги в колодки, а на груди навалили важкий камінь. На другий день його прив’язали до колеса, котре оберталося над гострими цвяхами, що шматували тіло мученика. Але за молитвою великомученика Господь послав йому зцілення, і рани на його тілі швидко загоювались. Діоклетіан, вважаючи за це чаклунство, наказав відомому тоді чарівникові Афанасію приготувати отрути для св. Георгія, але отрута не завдала будь – якої шкоди мученикові. Це справило таке враження на чарівника, що він сам увірував у Христа і був покараний на смерть за наказом імператора. Страдника св. Георгія знову посадили до в’язниці, де він зціляв і сотворив чимало чудес. Навіть жінка гонителя Діолектіана, цариця Олександра, бачачи чудеса мученика, почала докоряти чоловікові за його жорстокість, а потім і сама увірувала в Христа. Цар засудив її разом із святим Георгієм. Але цариця Олександра, з волі Божої, не дожила до ганебної кари: вона тихо віддала Богові душу, коли йшла на місце страти. Святий Георгій перед смертю сотворив чудо: коли він увійшов до храму Аполлона, то перехрестився, після чого всі ідоли попадали додолу. Тоді імператор, за вимогою жерців, наказав відтяти святому Георгієві голову (в 303р.). Таким чином, воїн царя земного виявив себе як непереможний воїн Царя Небесного, через що й отримав назву « Побідоносця». Пам’ять святого Георгія і святої цариці Олександри святкується 6 травня.

     Великомученика Георгія зазвичай малюють на образах на білому коні з копієм у руках, котрим він разить страшного змія. Це основано на слідуючому переказі. Не далеко міста Вирита ( нині Бейрут), біля гори Ливана виходив з озера страшний змій, котрий опустошав місцевість і своїм смертоносним віддихом заражав повітря. Не маючи жодних засобів позбавитись цієї потвори, мешканці цього міста мусили щодня приводити на з’їдання змієві одного з своїх дітей. Черга дійшла до царської дочки. Дівчину привели до озера, й там вона з тремтінням очікувала своєї смерті. Раптом з’явився Великомученик Георгій у постаті світлого юнака, на білому коні, озброєний копієм. «Чого ти плачеш?» – запитав він дівчину. Ледве вона пояснила Георгієві, як з’явилась страшна почвара й почала наближатись до дівчини. Воїн Христів прикликав на поміч Бога, повернув на змія й поразив його копієм. Довідавшись про те, мешканці міста навернулись до Христа.