У далекому 1950 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала усім державам святкувати 10 грудня як День прав людини, бо саме в цей день в 1948 році цією ж організацією було прийнято Загальну декларацію прав людини. У цьому документі задекларовано наступні принципи: рівність людей: усі люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії тощо; право кожного на життя, свободу та особисту недоторканість; заборона рабства и работоргівли; заборона катувань або жорстокого поводження; право кожного на правосуб’єктність; рівність усіх перед законом; право на звернення до суду; заборона самовільних арештів; презумпція невинності та заборона зворотної сили карного закону; право на свободу пересувань та вибір місця мешкання; право на громадянство; право на шлюб; право володіти майном; право на свободу переконань; право на мирні збори; право на участь в управлінні громадськими та державними справами; право на працю тощо. Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 г. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 г. — Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 г. — Європейську Конвенцію захисту прав людини та основных свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 г. — пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини - Комісія ООН з прав людини та Уповноважений з прав людини.
     Принципи Загальної декларації було взято багатьма державами до уваги при створенні Основного закону-Конституції, наша країна також не виняток. Але не все так ідеально: в Україні деякі статті Конституції не співпадають з Законами, як наслідок, ці протиріччя і призводять до порушень прав людини. У наш час держава в особі своїх численних чиновників та правоохоронних органів у багатьох випадках не завжди забезпечує та захищає права людини. З метою забезпечення захисту прав та свобод по всьому світу створюються громадські правозахисні організації.

     В більшості випадків представники правозахисних організацій починають діяти лише після того, коли скаргу громадянина про порушення його прав та свобод було вже розглянуто компетентними органами, але, на думку громадянина, не призвело до усунення порушень його прав. В силу свого правового статусу завдання правозахисних організацій – виступати неупередженим посередником у суперчці громадянина та посадової особи, переконувати неправого змінити свою позицію або знайти компроміс, який задовольнить обидві сторони. У нашій державі все досить складно. На жаль, посередництво правозахисних організацій не завжди зустрічає згоду та розуміння з боку чиновників. Дуже часто зустрічаються випадки, коли аргументовані посиланнями на закони звернення правозахисників, відхиляються без будь-якої мотивації.

     Генеральна Асамблея ООН оголосила рік, який починається саме з сьогоднішнього дня, Міжнародним роком освіти в галузі прав людини, який буде присвячено проведенню заходів, що будуть спрямовані на більш широке та глибоке навчання в галузі прав людини на основі принципів універсальності, надійності, взаємозалежності, неупередженості, об”єктивності та невибірковості, а також конструктивного діалогу та співробітництва. Саме цей рік буде націлено на забезпечення більш активного заохочення та захисту всіх прав людини та основних свобод, зокрема права на розвиток.

     Кофі Анан, перебуваючи на посту Генерального секретаря ООН, зазначав:
- Освіта в галузі прав людини — це значно більше, ніж просто урок у школі або тема дня; це процес ознайомлення людей з механізмами, які необхідні для того, щоб жити в умовах безпеки та з почуттям гідності. У цей Міжнародний день прав людини давайте спільними зусиллями формувати та виховувати в майбутніх поколіннях культуру прав людини, за сприяння торжества свободи, зміцнення безпеки та миру в усіх країнах.