16 листопада Україна відзначає День працівників радіо, телебачення і зв'язку.

     Свято започатковане Указом Президента №667/94 від 11 листопада 1994 року на підтримку ініціативи працівників радіо, телебачення і телекомунікаційної галузі України. Девізом працівників зв'язку та сфери інформатизації стали слова: "Ми працюємо, щоб Україна стала розвиненою інформаційною державою".

     Історія свята розпочалася 16 листопада 1924 року. Саме цього дня у Харкові в ефір вийшла перша в Україні радіопрограма. Відтоді журналісти та працівники сфери радіо відзначали цей день як професійне свято. Нині ж до них долучилися телевізійники, представники інтернет-ЗМІ та зв'язківці.

     Сьогодні неможливо уявити життя людини без сучасних засобів комунікації та інформаційних технологій.

     Інтернет, телефон, телебачення і радіо відкривають безмежні можливості для спілкування та об’єднують багатьох людей не лише в Україні, а й за її межами. Ви стираєте кордони між країнами, забезпечуєте розвиток суспільного прогресу та розбудову демократичного суспільства. Від вас залежить формування інформаційного суспільства.

     Це свято об’єднує теле- та радіо журналістів, режисерів, операторів, редакторів, всіх тих, хто залишається непомітним за кадром.

     У сучасному світі неможливо собі навіть уявити, як би ми існували без праці наших ЗМІ та усіх підрозділів зв’язку, до яких відноситься пошта, кабельне телебачення, підприємства, які займаються безпосередньо передачею інформації (тобто технічна сторона), проводове мовлення.

     Якщо ви запитаєте, що таке проводове мовлення, то я відповім, що це є звичайне радіо, але не частота FM, а AM. Таку частоту приймає будь-який приймач у місті та за його межами. Проводове мовлення – це засіб першочергового зв’язку, який не втрачає своєї актуальності. Воно є найдоступнішим джерелом інформації. Особливо це стосується жителів сільської місцевості та наших громадян похилого віку, для яких радіоточка – безкоштовний засіб масової інформації.

     Багато людей працює у сфері послуг спеціального зв’язку, це робота на радіо і телебаченні. Усі вони наполегливо йдуть до нарощення інформаційних ресурсів, до поліпшення якості послуг зв’язку. Також прагнуть до утвердження позицій України у світовому інформаційному просторі. На працівників різних сфер зв’язку покладена висока суспільна місія.

     У кожному місті є свої державні та комерційні установи та телерадіокомпанії. Усі вони відрізняються своїми індивідуальними рисами. Але й спільного у них також багато. Які ж професії мають телекомпанії та радіо? Завдяки кому ми щодня маємо змогу дивитися оперативну та цікаву інформацію?    

     Чим цінується сучасна телекомпанія та сучасне радіо? Звісно, своєю швидкою подачею інформації. Сьогодні інший підхід до характеру та створення програм, аніж було зовсім недавно, років 5-10 тому. Вони стали більш інформативно-насиченими, такими, що висвітлюють цікаві проблеми. Інформаційні випуски - це візитівка будь-якого засобу масової інформації. Якщо ваша мрія – стати справжнім журналістом, оператором чи режисером, для вас завжди відкриті двері інформаційно-аналітичного відділу підприємства. Саме з цього «найгарячішого» відділу починали всі відомі журналісти та режисери. Одні не витримують випробування, інші швидко вливаються в інформаційне життя. Це особливий ритм існування, постійні відрядження до районів області, інших міст України, ранні і пізні зйомки, видача в ефір по кілька випусків «Новин». Особливість сучасної інформаційної журналістики полягає в тому, що репортер може бути водночас і диктором, і репортером. З одного боку, журналіст відпрацьовує та аналізує інформацію та події, з другого – існує ціла команда, яка забезпечує трансляцію передач. Ця команда – технічна група.

     Виробничо-технічний персонал включає таких працівників: провідні інженери, інженери-електрики, освітлювачі, оператори відеозапису, звукооператори. Окреме місце займають програмісти та їх виробнича лабораторія. Вони не тільки забезпечують зв'язок з усіма підприємствами за допомогою Інтернету, налаштовують всі програми, але й займаються переходом від плівкових до цифрових носіїв. Нині, у період розбудови інформаційного суспільства, без високопрофесійного сучасного зв’язку, широкого застосування новітніх комунікаційних та інформаційних технологій неможливі суспільний прогрес, ефективне управління справами і виробництвом, успішна трудова діяльність, поліпшення соціальних стандартів та умов життя людей.

     Відділ підготовки та розповсюдження програм на радіо включає випускового відповідального, редакторів та ведучих програм. Вони редагують матеріал, вичитують його. Після цього журналіст іде до монтажної, де інформація набуває свого остаточного вигляду.

    Радіо як засіб масової інформації зовсім відрізняється від телебачення. Це інше. Певна річ, телебачення має свої переваги: як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Але таким чином людина сприймає готовий малюнок. На радіо треба настільки досконало відчувати слово, аби зуміти передати не тільки інформацію, але й викликати у радіослухачів відчуття присутності у тому чи іншому місці, вималювати в уяві певний образ. А відтак, радіо змушує домислювати, «включати» свою уяву. Це вимагає від ведучих майстерного володіння своїм голосом. Робота на радіо стала для більшості з них сенсом життя. Інтонація, тембр, емоційне забарвлення, пауза – тут все має значення, навіть настрій, з яким ти сідаєш перед мікрофоном.

     Бажаємо Вам невичерпної енергії, творчих звершень і лише гарних новин.

                             «Мир замолк, уснул, а может быть, исчез,
                              Если б не было на свете АТС.
                              Если б не было волшебников, а тут
                              Их, вы знаете, связистами зовут.

 

                              Подвластны нам любые расстоянья, 
                              Мы дарим всем свободное общенье, 
                              Связистом быть - высокое призванье,
                              Почетный труд, достойный уваженья!»