Після дуже тривалої та виснажливої Великої Вітчизняної війни між фашистською Німеччиною та Радянським Союзом, яка тривала майже 4 роки — з червня 1941 року до травня 1945 року — у ніч з 8 на 9 травня 1945 р. у Берліні представники німецького верховного командування підписали акт про безумовну капітуляцію Німеччини. Над Рейхстагом був встановлений Прапор Перемоги.

День Перемоги — 9 травня — всенародне свято, встановлене Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року в ознаменування перемоги Радянського Союзу над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні.

 За наказом Верховного Головнокомандуючого 9 травня 1945 року в Москві відбувся салют 30 артилерійськими залпами з тисячі гармат.

 Відтоді щорічно у цей день до пам'ятників, меморіалів, братських могил покладаються вінки і квіти.

 Відбувається артилерійський салют (святковий фейерверк) в столицях колишніх союзних республік, Містах-героях, Фортеці-герої Бресті, у великих містах.

 День Перемоги є всенародним святом в Україні.

 Кожного року 9 травня відбувається артилерійський салют в столиці України Місті-герої Києві, в Містах-героях Одесі, Севастополі, Керчі та в обласних центрах.

 У кожному селі і місті жителі України віддають данину пам'яті полеглим воїнам, вшановують живих учасників Великої Вітчизняної війни.

Наш народ взяв найактивнішу участь у боротьбі проти ворога та зробив для його розгрому більше, ніж деякі формальні члени антигітлерівської коаліції. Внесок України у перемогу над нацизмом визнаний фактом прийняття нашої країни до членів-засновників Організації Об'єднаних Націй поза СРСР. А День Перемоги відзначається як найдорожче свято в усіх великих і маленьких українських містах та селах.

Взагалі перемога над фашизмом — це особлива подія в історії всього людства, яка вплинула на долі країн та народів, визначила подальший розвиток сучасного світу. Але людські жертви, принесені Радянським Союзом на вівтар перемоги, приголомшують — це десятки мільйонів. Та якою колосальною була її ціна — протилежний результат війни став би катастрофою планетарних масштабів.
Всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам'яті народів, і спомин про них передаватиметься з покоління в покоління. Подвиги, здійснені нашими воїнами і трудівниками тилу, зробили їх героями. За кожним з них — людське життя, яскраве і талановите, безжалісно обірване у розквіті сил. День Перемоги — справді всенародне свято, яке свідчить, що ніхто з них не забутий і ніщо не забуто.

Велика Вітчизняна війна 1941-1945 роках - це не лише її подих, що і сьогодні холодить кров у жилах тих, хто був свідком жорстоких звірств фашистських загарбників. Вона кардинально повернула життя всієї країни прийшла в кожний дім, кожну сім`ю. Війна залишила в своєму полум`ї мільйони людських долей, принесла страждання і горе, які гостро і скорботно хвилюють народну пам`ять.

З кожним роком все далі від нас Велика Вітчизняна війна. Вже майже 70 літ пройшло від тоді, як вона розпочалася. Чотири довгих роки точилася найкровопролитніша в історія людства битва.

Війна сьогодні вже не близька історія, а для молодих майже легенда, відома з книг і фільмів, розповідей старших. Скільки б часу не минуло від тієї пам`ятної весни 45-го ніколи не згасне слава воїнів, які у героїчному протистоянні врятували людство від коричневої чуми - фашизму. У кожного народу є свої події і дати які складають опорні моменти його історії, основ історичної пам`яті та національної гордості.

Більш як 41- мільйонний народ опинився в епіцентрі воєнних дій. Українці приймали німецьку агресію, як смертельну загрозу для себе.

Дуже важливе місце в планах німецького командування відводилося загарбанню в найкоротші строки України з її величезними сировинними ресурсами та родючими землями. Саме в такий спосіб Гітлер та його кліка сподівалися посилити воєнну економіку Німеччини, створити вигідний плацдарм для швидкої перемоги над СРСР для досягнення світового панування. 23 червня 1941 р. берлінське радіо урочисто повідомило всьому світові, що концентрація військ на радянсько-німецькому кордоні є найбільшою за всю історію людства.

Ми повинні пам`ятати усіх, хто загинули на цій війні. Вони і тільки вони принесли нашій державі визволення та мирне життя.

Гітлерівське командування надало великого значення загарбанню України, вважаючи, що захоплення таких важливих промислових районів, як Донбас, Придніпров`я, Криворіжжя і Нікополь, а також багатих на хліб областей істотно поліпшить воєнно-економічні можливості Німеччини і сприятиме швидкій перемозі над Радянським Союзом.

Виходячи з таких міркувань гітлерівське командування зосередило тут перед початком воєнних дій великі сили об`єднані в групу армії «Південь».

Те, про що радянські люди боялися навіть подумати - велику війну й велику біду - приніс їм світанок 22 червня 1941 р. Приголомшлива звістка, повідомлена цього суботнього дня у виступі по радіо наркома закордонних справ. В. Молотова, розколола вітчизняну історію на три епохи: довоєнну, воєнну й повоєнну.

Підминаючи гусеницями, шматуючи мирну Українську землю тисячі німецьких танків сталевими клинами розсікали маси радянських військ.

Про реальність, з якою німецькі генерали готувалися до «східного походу», можна судити з того, що в бойових діях на території СРСР було застосовано особливу тактику.

1940-1941 рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу, і згідно з планом «Барбаросса», розробленим у грудні 1940 р., почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР. У першій половині 1941 р. була призначена і дата нападу.

План «Барбаросса» передбачав «бліцкриг» блискавичну війну: протягом        2-2.5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: західному на Ленінград; центральному на Москву; південному на Київ. Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ в Закавказзя.

За планом «Ост» німці мали намір виселити із України мільйони людей, заселивши її німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалось передати союзникам.

Наступ на Україну здійснювала група німецької армії «Південь» на чолі з фельдмаршалом Рундшедтом. Для оборони України були створені Південно-Західний Фронт на чолі з генералом М. Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Я. Черевіченком.

З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.

У північному напрямку німецькі війська просунулись углиб радянської території на 500 км, у центральному напрямку на 600 км. Червона армія за перші три тижні війни втратила 850 тис. чоловік (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3.5 тис літаків, 6 тис. танків.

Початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу.

Радянські війська мужньо билися з загарбниками, але кількісна перевага була на боці ворога. Ворожі танки 24 червня вийшли в район м. Рівно і м. Дубно, а 17-та німецько-фашистська армія швидко просувалася на Львів і Броди, намагаючись відрізати радянські війська від центра лівого крила. Війська Південно-Західного фронту, контрудару в районі Брод, Рівна, Дубно затримали на 8-10 днів наступ противника, завдавши йому великих втрат в живій силі і техніці.

Відвівши основні сили І танкової групи і 6-тої армії 5 липня ворог знову ударив в напрямку Новгорода-Волинського, Житомира, Києва. Прорвавши оборону радянських військ в районі Новгорода-Волинського противник 9 липня взяв Житомир. А 11 липня німецько-фашистська піхота і танки вийшли на річку Ірпінь за 15-20 км. Від Києва.

Одночасно зав`язались запеклі бої на південь від Києва. Німецько-фашистські війська спрямували свій удар з району Бердичева через Білу Церкву на Умань, щоб вийти у тил арміям лівого крила Південно-Західного фронту. Після важких боїв радянські війська 30-го липня залишили Умань, а 10 серпня ще кілька міст України серед них Канів, Черкаси, Кременчук, Кіровоград. На південь від Києва в районі Кременчука гітлерівці підійшли до Дніпра.

Переживши перше потрясіння викликане зухвалим нападом ворога, країна збирала сили для відсічі. У суспільстві зростало усвідомлення того, що у війні з Німеччиною ідеться про найголовніше - існуватиме чи ні тисячолітня батьківщина, така стражденна і не щаслива, але від того ще рідніша та дорожча в ці трагічні дні.

Головною воєнно-політичною подією літної кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1942 року і залучила значні сили ворога. Проте німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва, до полону потрапили понад 665 тис. солдат і офіцерів, було знищено командування.

До найкрупніших оборонних боїв належить оборона Одеси    (6 серпня -         16 жовтня 1941 року). Восени 1941 року обстановка залишалася напруженою:          25 жовтня після жорстоких боїв війська противника вдерлися в Харків. На кінець року вони окупували майже всю Україну, за винятком східних район Харківської, Сталінської, Ворошиловградської областей, де тривалий час героїчно оборонялися війська Південно-Західного та Південного фронтів.

Добившись успіху на вирішальних ділянках фронту - під Києвом та Смоленськом - німецькі війська здійснили масовий наступ на столицю країни. Але розгром їх під Москвою (грудень 1941-січень 1942) означав остаточний крах плану блискавичної війни.

Протягом січня - березня 1942 року радянські війська вели криваві, але безуспішні бої за визволення Донбасу. Невдало розвивалися воєнні дії на ділянках на північ та на південь від Харкова. Незважаючи на те, що частини Червоної армії прорвали тут лінію оборони противника, загальне співвідношення сил було не на їхню користь.

28 червня 1942 року великі танкові з`єднання ворога у взаємодії з піхотою та авіацією розпочали генеральний наступ на воронезькому напрямі - операцію «Блау». Її метою було прорватися в Закавказзя і далі на Близький Схід. «Це стрій римських легіонів, перенесений у ХХ століття для приборкання монголо-слов'янських орд!» - говорили німецькі офіцери

У травні - червні 1942 року впав Кримський фронт. Німцям вдалося захопити весь Керченський півострів зокрема місто Керч.

На початку липня 1942 року блоковані ворогами із суші, моря та з повітря, після 250-ти денної оборони за наказом Ставки залишили місто героїчні захисники Севастополя. Учасники Упопей і Давиденко розповідали, що біля підірваної 36-тої батареї берегової оборони червонофлотці розшукували легковий автомобіль «емко», встановили на неї станковий кулемет і рушили в останній бій «Гинемо та не здамося».

Восени 1942 року в бойових діях на південній ділянці радянсько-Німецьного фронту, вирішувалася доля всієї світової війни, досягло епогею. Якщо німці, остаточно втративши надію на блискавичну війну, все ж сподівалися на те, що «Перемога не за горами», то зовсім інакші настрої панували в радянських військах, їм, як і раніше, бракувало озброєння та кваліфікованого керівництва, в них наростало розчарування нескінченним відступом, тим, що за 18 місяців війни не проведено жодної вдалої операції у неозорих степах їх отриманням найсуворішої таємниці вже формувалася армія нового типу - армія прориву. Невдовзі ці добірні війська смерчем обрушилися на знекровленні жорстоких кровопролитних чотири місячних боях у Сталінграді дивізії противника. День 19-го листопада 1942 року назавжди ввійшов в світову історію як початок небувалого за силою контрнаступу Червоної армії. Відкрилася можливість визволення України.

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942-лютий 1943), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР.

Перемога радянських військ у липні-серпні 1943 р. не тільки закінчила корінний перелом у війні з Німеччиною, а й створила передумови для звільнення від загарбників Лівобережної України. 18 грудня 1942 р. радянські війська звільнили перший населений пункт України - село Півнівку Луганської області. Особливого успіху добилися війська Степового фронту на харківському напрямку. Вони оточили місто з трьох боків і в ніч на 23 серпня 1943р. почали штурм. Так було визволено один з найважливіших промислових центрів України. Війська Центрального фронту 21 вересня звільнили Чернігів. 23 вересня радянські війська визволили Полтаву.

Жорсткі бої у Донбасі. Німецькі війська створили тут міцну оборону по річці Міус. Радянські війська скориставшись тактикою вогняного валу, 18 серпня прорвали оборону противника, а 22 вересня Донбас було повністю очищено від німців.

Визволивши Лівобережну Україну і Донбас радянські війська у другій половині вересня 1943 року вийшли до Дніпра. Німці створили тут глибоку оборону. 21 вересня 1943 року радянські війська переправились через Дніпро південніше Києва в районі с. Великий Букрин. 25 жовтня 1943 року було визволено Дніпропетровськ. Згодом радянські війська створили цілий ряд плацдарму на правому березі Дніпра. Запланована операція по визволенню Києва мала розпочатися з наступу радянських військ саме з Букринського плацдарму. Але місцевість плацдарму не дозволила успішно розкрити наступ, тоді було вирішено перенести головний удар північніше Києва, з Лютезького. У ніч на 6 листопада  1943 року бої розгорнулися на північних околицях Києва. О 4 годині ранку               6 листопада 1943 року столиця України була визволена від ворога. Втрати радянських військ були такими, що штатні армійські похоронні команди не могли упоратися з роботою, і на допомогу їм було мобілізоване місцеве населення. Київська земля була буквально вкрита трупами.

У грудні 1943 року почався загальний наступ радянських військ на Правобережній Україні. 8 січня 1944 року було визволено Кіровоград. Вирішальне значення мало оточення і повний розгром Корсунь-Шевченківського угруповання німецьких військ. Операція почалася 25 січня 1944 року, а 28 січня радянські війська замкнули кільце оточення. У ньому опинилося близько 80 тис. солдатів і офіцерів противника. Німці намагалися за будь-яку ціну вирватися з оточення, але всі спроби були марними. 17 лютого 1944 р. оточене угрупування противника було знищено. Німці втратили 55 тис. вбитими і понад 18 тис. полоненими.

Перемога під Корсунь-Шевченківським відкрила радянським військам нові можливості. У лютому-березні 1944 р. були звільнені від окупантів Рівне, Луцьк, Проскурів, Чернівці та багато інших міст. Радянські війська, форсувавши Південний Буг та Дністер, 25 березня 1944 р. вийшли на державний кордон з Румунією. Бойові дії було перенесено на її територію.

Успішно діяли радянські війська в ході Криворізької операції. Були звільнені міста Кривий Ріг, Херсон, Одеса(березень-квітень 1944 р.). 8 квітня,після тривалої артилерійської та авіаційної підготовки війська 4-го Українського фронту і окремої приморської армії перейшли у наступ. 10 квітня ворога вибили з Одеси. 13 квітня вони здобули Сімферополь. 9-го травня 1944 року був звільнений Севастополь, що фактично означало звільнення Криму. 27 липня було визволено Львів.

24 грудня розпочався загальний наступ в Україні, в якому взяли участь найбільші фронти.

Нових успіхів досягла Червона армія і під час літнього наступу. Оточивши під Бродами 8 дивізій противника радянські війська 27 липня 1944 року визволили Львів. Завершальною операцією по визволенню України стала Карпатсько-Ужгородська битва. 27 жовтня німецькі війська були вибиті з Ужгорода, а наступного дня - з решти населених пунктів Закарпаття.

14 грудня 1943 року визволено Черкаси. 27 вересня 1943 року - с.Вереміївку. Першим від німців був визволений Чорнобай - 27 вересня 1943 року. Черкащину повністю було визволено 10 березня 1944 року, коли гітлерівський солдат був вигнаний за межі Уманського і Монастирищинського районів.

У перебігу Карпато-Ужгородської операції відбулося визволення від фашистської окупації території України в її довоєнних кордонах. А на останній стадії операції радянські війська очистили від ворога Ужгород і 28 жовтня 1944 р.  завершили визволення Закарпатської України.

8 травня 1945 року німецько-радянська війна завершилася капітуляцією Німеччини. 2 вересня 1945 року капітуляцією Японії завершилася Друга Світова війна.

Майже два роки тривала битва за визволення України. Вона була оплачена нечуваними людськими втратами. Тільки в боях на Західній Україні загинули        527 тис. радянських воїнів. Величезних збитків завдало Україні перебування на її території окупантів.

Таким чином, протягом 1943 року радянські війська звільнили Лівобережну Україну і Донбас. Вони прорвали могутню німецьку оборону на Дніпрі і оволоділи Києвом. У 1944 році Червона армія очистила від німців правобережжя Крим ї західну Україну.

Подвиг радянського народу у Великій Вітчизняній війні не знає рівних в історії. Майже чотири роки велася жорстока, кровопролитна битва і всі 1418 днів безсмертного подвигу радянського народу були наповнені масовим героїзмом як на фронті так і в тилу, як в містах так і в селах. Любов до Батьківщини, до свого народу, безстрашність і героїзм - це основні риси характеру кожного хто пройшов горнило війни. З героїзмом радянських воїнів пов`язаний героїзм партизан і підпільників. Це були люди із чистою совістю, сильні духом, завдяки їм частково окупована земля стала для фашистів караючою землею.

«… ніхто не забутий і ніщо не забуто» - цей дивіз священний для нашого народу. Ціною величезних жертв, неймовірних страждань дісталася вона. Напротязі шести десятків літ іноді відкриваються факти героїзму і стають відомими широкому загалу, і не має сумнівів, що він буде незабутим і надалі.

Ми, нинішнє покоління повинні завжди пам`ятати і шанувати людей, які пройшли ті страшні стежки війни.

Україна як ніхто інший з республік СРСР зазнала руйнувань під час війни. Лише прямі збитки і пограбування оцінювалися в 679 млрд. крб., а з урахуванням воєнних видатків і витрат від припинення промислового і сільськогосподарського виробництва в районах, що перебували під нацистською окупацією досягли 2 трлн. 569 млрд. крб. протягом 1941-1944 рр. смертоносна хвиля воєнних дій двічі прокотилась по території України, де загинуло 3,9 млн. мирних жителів, 2,2 млн. було вивезено до Німеччини. Було зруйновано 716 міст і селищ, та понад 28 тим. сіл України, 18 тис. лікувальних закладів, 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС.

Загальна сума втрат яких зазнало населення і господарство України становило майже 1,3 трлн. крб. експерти прогнозували, що для відтворення господарства України потрібно 20-25 років, а то й 100 років. Евакуйовані заводи і фабрики назад не повернулися, довелося розпочати відновлення з нуля.

Але не варто згадувати ті часи і людей лише у день Перемоги. Треба шанувати їх, допомагати, бо вони ціною власного життя зберегли мир на нашій землі. За що ми повинні бути вдячними їм і повинні пам`ятати, що героїзм, самовідданість і любов до рідної землі - це не тільки буває в кінофільмах, але це повинно бути в кожному з нас.

Україна обрала свій шлях у демократичне майбутнє без крові і насильства. Ми це довели всьому світові у 1991 році, і прагнемо ніколи не допустити повторення тоталітаризму та геноцидів на нашій землі. І як тут не згадати слова Т.Г. Шевченка: «І на оновленій землі, врага не буде супостату, а буде син і буде мати і будуть люди на землі».

За матеріалами Інтернету

За матеріалами Інтернету

За матеріалами Інтернету