26 квітня – двадцять шоста років Чорнобильської катастрофи, найбільшої в історії аварії на атомній електростанції. Аварія, що сталася на Чорнобильській атомній станції в квітні 1986 року, залишається найдраматичнішою та найважчою за своїми наслідками катастрофою в сучасній історії. Вона і зараз впливає на життя мільйонів людей. Її масштаби могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії – наших співвітчизників. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації.

     10 ФАКТІВ ПРО АВАРІЮ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АТОМНІЙ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ:

      Вибух реактора на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції назавжди змінив життя мільйонів людей, і не лише в Україні – відголосок трагедії чується по всій планеті.

     1. 26 квітня 1986 року о 1 год. 24 хв на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався збій у роботі, що повністю зруйнував реактор. Будівлі енергоблоку частково обрушились, при цьому загинули 2 людини – оператор насосів ГЦН (Головний циркуляційний насос) Валерій Ходемчук (тіло не знайдено, завалено під уламками двох 130-тонних барабан-сепараторів) і співробітник пуско-налагоджувального підприємства Володимир Шашенок (помер від перелому хребта і численних опіків о 6 годині 26 квітня в Прип’ятській МСЧ).

     У приміщеннях і на даху четвертого енергоблоку почалася пожежа. У подальшому залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і часточок пального розтеклась підреакторними приміщеннями. У результаті аварії стався викид в довкілля радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період піврозпаду складає 8 днів), цезію-134 (2 роки), цезію-137 (33 роки), стронцію-90 (28 років);

     2. Відразу після вибуху на місце прибули пожежники і розпочали гасіння. Рівень радіації був настільки великий, що вже о 2 годині у ліквідаторів з’явилися ознаки променевої хвороби: «ядерна засмага», блювота, шкіра знімалася разом із рукавицями.

     Командирам двох перших караулів – лейтенантам Віктору Кібенку і Володимиру Правику, які брали участь в гасінні пожежі, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу;

     3. Ліквідація аварії не пройшла без жертв: 2 жовтня 1986 року, зачепившись за кран, розбився вертоліт Мі-8 з екіпажем з чотирьох чоловік. Вертоліт упав за декілька метрів від реактора, всі члени екіпажу згоріли живцем;

     4. Грінпіс і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» запевняють, що в результаті аварії тільки серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, у Європі зафіксовано 10 тис. випадків каліцтв у новонароджених, 10 тис. випадків раку щитовидної залози і очікується ще 50 тис.;

     5. Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія, до складу якої увійшов хімік-неорганік академік В. Легасов. Саме він інструментально довів, що реакція всередині зруйнованого реактора зупинилася.

     Для підтвердження своєї правоти академік виїжджав прямо на уламки реактора на бронетранспортері;

     6. Офіційне повідомлення про аварію пролунало в ефірі лише 28 квітня. Почалась евакуація людей з 30-кілометрової зони довкола АЕС, однак час був втрачений, люди отримали серйозні дози радіаційного опромінення (деякі були евакуйовані після 1 травня).

     Людям не дозволялося брати з собою речі. Щоб не створювати паніки, оголосили, що всі зможуть повернутися через три дні назад;

     7. Для ліквідації аварії на станції були задіяні солдати строкової служби, резервісти. Усі вони потім були названі ліквідаторами. Працювали позмінно. Увібравши максимально допустиму дозу, вони їхали із «зони», а на їхнє місце прибували інші.

     За різними статистичними даними, загальна кількість ліквідаторів складає від 600 до 800 тис. чол.;

     8. Викид радіоактивних речовин призвів до засихання дерев довкола АЕС на площі близько 10 км.;

     9. 29 березня 2000 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №598 «Про довгострокове припинення експлуатації енергоблоку №3 і остаточне закриття Чорнобильської АЕС».

     15 грудня 2000 року о 13 год. 17 хв., за наказом Президента України, під час трансляції телемосту Чорнобильська АЕС – Національний палац «Україна» поворотом ключа аварійного захисту (АЗ-5) назавжди зупинений реактор енергоблоку №3 Чорнобильської АЕС. Станція припинила генерацію електроенергії;

    10. У результаті бета-розпаду Pu-241 на радіоактивно забруднених територіях відбувається створення америцію-241.

     Нині внесок Am-241 в загальну альфа-активність складає 50%. Зростання активності ґрунтів, забруднених трансурановими ізотопами, за рахунок Am-241 буде продовжуватися до 2060 року. Його внесок складе 66,8%. У 2086 році альфа-активність ґрунту на забруднених плутонієм територіях Республіки Білорусь буде в 2,4 рази вище, ніж у початковий післяаварійний період.

     Безперечно, життя іде вперед. Але чорнобильські дзвони не замовкають. Вони невпинно нагадують про те, що не можна ставити крапку на українській трагедії, яка набула світового масштабу. Ми більше не маємо права на помилку! І поки існує життя, ми не повинні втрачати пильність, аби його не зруйнувати, аби не знищити, бо дім наш один, спільний для всіх – планета Земля.