Субота, 18.11.2017, 15:42
Бiблiотека  коледжу радіоелектроніки
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна Реєстрація Вхід
Меню сайту

Рекомендуємо

Форма входа

Хмарка тегів
Інтернет ВИшивка ВНЗ Болонський процес ВУЗы Украины Bologna Process Українська література Письменник education europe выставка день библиотекаря інформаційні технології акції виставка Еллан-Блакитний історія Іноземна мова онлайн образование онлайн освіта англійська мова english английский язык освітні сервіси google физика facebook Тарас Шевченко 200 років Ліна Костенко Освіта Європа 2014 ДРПБК 2014/2015 навчальний рік підручники Графік 2014-2015 скачати ЛІТЕРАТУРА Ювілей 120 років 3ds max AutoCAD Autodesk Fusion 360 Ultimate Inventor Professional Maya Revit автоматичне оформлення списку літер #Грибоедов220 журнал Chip Computer Bild Computerworld Linux Format Upgrade Windows IT Pro/RE #Пастернак125 125 лет бібліотека ДРПБК 85 років викладачам день вишиванки Ukrainian Embroidery 10 - 11 клас Гудзик роман Акція 30-та річниця Чорнобильської катаст Франко160 Іван Франко письменники Франко ІванФранко 1 червня World Kissing Day 150 РОКІВ англійський письменник фотовиставка onuka радіодиктант українська мова новини аудіокнига аудіокниги академічна доброчесність антиплагіат академічна чесність плагіат конкурс літературний календар Історія України рік Японії Фудошинкан Англійська Історик бібліограф бібліотека 55 років ДРПБК

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 557

Головна » 2009 » Листопад » 13 » Незабаром: 16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку.
13:37
Незабаром: 16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку.
Саме цього дня 1924-го року в Харкові запрацювала перша в Україні радіомовна станція. Як професійне свято День працівників радіо, телебачення та зв’язку відзначається в нашій країні згідно з Указом Президента України від 11 листопада 1994 року.
Телевізійна програма, поштова скринька, новини по радіо, дзвінок мобільного телефону і, нарешті, - Інтернет. Усе це сьогодні забезпечує нам можливість спілкування в повсякденному житті й простір для комунікацій у бізнесі.
Буквально все, чому кожного дня вчаться студенти ДРПБК , варте широкого загалу! Адже, всі вони, хтось в більшій мірі, а хтось в меншій - долучаються до новітніх технологій електрозв’язку. Майбутнє наших студентів – це участь у впровадженні інформаційних технологій та автоматизованих систем, введенні в промислову експлуатацію станцій телефонного зв’язку, телевізійних станцій,  інтернет-вузлів, а також систем спеціального електрозв’язку.
Завдяки сучасним технологіям миттєва передача інформації з будь-якої точки земної кулі, потужні комунікаційні канали, якісне цифрове зображення стають нормою життя сучасної людини Нині національний ефірний простір є наймасовішим і найдоступнішим джерелом інформації.
З Інтервью Ірини КОНОНЕНКО, «День» iз дослідником історії українського телебачення та радіомовлення Іваном МАЩЕНКОМ.
За радянських часів професійне свято працівників телебачення та радіомовлення відзначалося 7 травня. Цю дату було встановлено 1945 року, під час святкування 50-річчя винайдення Олександром Поповим радіо. І вже після здобуття незалежності в Україні продовжували дотримуватися старої традиції.
Але навесні 1994 року Віталій Артеменко, краєзнавець із Харкова, запропонував встановити нову дату святкування Дня працівників телебачення та радіомовлення — 16 листопада. Саме в цей день 1924 року в Харкові (тодішній столиці радянської України) вийшла в ефір перша передача українського радіо.
І вже 1994 року Укртелерадіокомпанія вирішила знову запропонувати керівництву держави встановити 16 листопада як профсвято для теле-, радіопрацівників. Швидко підготували проект наказу і відповідні мотивації, які базувалися на моїх висновках та дослідженнях.
11 листопада 1994 року, в переддень 70-річя початку радіомовлення в Україні, такий указ вийшов.
 З того часу 16 листопада стало Днем працівників електронних мас-медіа України. Харків було містом, де активно будувалися радіостанції ще за часів царського режиму, особливо в період Першої світової війни. Туди перевели дуже потужну радіостанцію з Могильова. Тому саме у Харкові з’явилися спеціалісти, які на перших порах готували технічну базу. Але потім цю радіостанцію уряд радянської Росії фактично забрав із Харкова і перевів у одне із російських міст. Обладнання використали для створення у Москві потужної радіостанції імені Комінтерну.
Тоді голова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) Григорій Петровський та керівник українського уряду Влас Чубан звернулися до харківських працівників з пропозицією своїми силами збудувати радіостанцію. І не просту. А неодмінно потужну радіостанцію для міжнародних відносин, щоб її сигнал доходив до закордону. Побудувати нову радіостанцію, врешті решт, вдалося. Вона запрацювала 17 січня 1921 року, передаючи і приймаючи повідомлення. Це вже було щось більше, аніж технічний засіб. До речі, у той час писк «морзянки» вже перетворюється на голос.
 Кажуть, що коли одинокий радист на полярній станції замість «морзянки» почув далекий ефірний голос — він відсахнувся від приймача і втік. Це сприймалося неймовірним збудженням. Найкваліфікованіші харківські зв’язківці билися над розв’язанням проблеми власного українського радіомовлення. Треба зазначити, що Гліб Петровський і Влас Чубан постійно цікавилися перебігом цих робіт і всіляко їм сприяли. Всеукраїнський староста, як іменували тоді Петровського, навіть розпорядився для радіостанції виділити кімнату в приміщенні ВУЦВК.
Тож найпершою була трансляція засідання ВУЦВК, яка подавалася на гучномовці, що були розташовані на вулиці. До речі, так роблять іноді й тепер.
Наприклад, депутати Верховної Ради України, влаштовуючи трансляцію своїх засідань для мітингуючих перед будинком парламенту. В грудні 1922 року збиралися влаштувати своєрідний радіоміст Харків — Москва за участі Леніна. Але вождь захворів, і замість нього на радіостанції в Москві виступали Калінін і Троцький. «Прикладне» радіо при ВУЦВК хоча і тішило самолюбство керівників Радянської України, але давало мало користі для головної справи більшовиків — організації масової пропаганди і агітації. У Харкові великими темпами почали встановлювати власну радіостанцію для широкого мовлення. Гліб Петровський запропонував дві кімнати в центральному партійному клубі, який знаходився у приміщенні колишнього оперного театру на Римарській вулиці. Привезли туди обладнання, почали працювати, але нічого не виходило з мовленням. Заважало відлуння голосів. Що тільки не робили, аби позбутися цієї проблеми. Порад щодо виправлення недоліку було безліч. Та нічого не допомагало. Можливо, на правильний вихід з проблемної ситуації першопрохідників українського радіомовлення наштовхнуло місцезнаходження радіостанції — територія колишнього іподрому. Звернулися до командуючого військами України та Криму О.І. Єгорова за порадою. Негайно на стайні реквізували кілька попон і позавішували ними стіни радіостудії. Звісно ж, в кімнаті стояв їдкий «аромат» кінського поту. Зате не було відлуння голосів та музичних акордів.
15 листопада 1924 року відбувся перший в Україні радіоконцерт. Дикторів тоді, звісно, у штаті радіостанції не було. Тож відкрив передачу технік, який за звичкою зв’язківця на початку тричі промовив у мікрофон «Ало». А потім ще тричі: «Говорить Харків». Ось з такого цікавого моменту розпочалося радіомовлення в Україні.
Були на той час і чудернацькі радіоприймачі. Наприклад, у вигляді пожежника. Власне, перший радіоконцерт був своєрідною приманкою для глядачів. Далі транслювалися пропагандистські радіогазети.
Що стосується телебачення, то, власне кажучи, перші телевізійні передачі для більш-менш масового глядача почали транслювати в лютому 1951 року в Харкові. На той час групою ентузіастів під керівництвом В. Вовченка було споруджено любительський телецентр. Він відрізнявся від наступників тим, що стандарт був 330 рядків у кадрі, а в професійному 625. Тим не менше, передачі почалися і мали дуже великий попит у харків’ян.
 Харків став фактично третім містом у Радянському Союзі, після Москви і Ленінграду, де телебачення працювало на досить професійній основі. Цікаво, що про цю подію доповіли особисто Сталіну. Він дещо здивувався, адже керівництво країни не вклало жодної копійки в телецентр.
 Він працював три роки, а вже 1954 – го в тому ж Харкові було збудовано професійний телецентр. Тоді Харків був єдиним у Європі містом, де на двох різних каналах, за різними системами, велося двопрограмне телебачення.
  • З кінця 1951 почав діяти телецентр у Києві.
  • З лютого 1960 почався регулярний обмін телепрограмами між Москвою і Києвом, а з 1961 між Києвом й іншими містами СРСР.
  • 20 січня 1965 рік - вперше в ефір вийшла загальнореспубліканська телепрограма України – "УТ”.
  • З 1967 телецентри УРСР тільки приймали кольорові пересилання, з 1969 Київський, а з 1976 також і Львівський телецентри пересилають кольорові програми.
  • 1988 рік - створення першої недержавної телекомпанії "ТОНІС”, заснованої в Миколаєві.
  •  13 жовтня 1990 року - в Харкові, вперше на теринах Радянського Союзу, розпочинає ефірне мовлення приватна телекомпанія "ТОНІС-Центр".
  • 1991 рік - телеканал "Ютар+" розпочав мовлення в Києві.
  • 1 липня 1991 рік - телеканал "Мегапол" розпочав мовлення в Києві. грудень 1991 рік - створення недержавної телекомпанії з іноземними інвестиціями "ICTV” 15 січня 1992 рік - телеканал "Тет-А-Тет" розпочав мовлення в Києві. лютий 1992 рік - створення другої програми Українського телебачення "УТ-2”.
  •  вересень 1992 рік - створення третьої програми Українського телебачення "УТ-3”.
  • 1993 рік - телеканал "Україна" розпочав мовлення в Донецьку.
  • лютий 1994 рік - телеканал "Гравіс-35" розпочав мовлення в Києві.
  • 6 липня 1994 рік - телекомпанія "СТЕРХ" розпочала мовлення в Дніпропетровську.
  • вересень 1995 рік - телеканал "1+1" розпочав мовлення.
  • 20 лютого 1995 рік - телеканал "11 канал"(ТРК "СТЕРХ") розпочав мовлення на 11-метровому частотному каналi в Дніпропетровську.
  • 1995 рік - телеканал "Гравіс-7" розпочав мовлення в Києві.
  • 20 жовтня 1996 рік - телеканал "Інтер" розпочав мовлення.
  • 1997 рік - телеканал "УТ-1" змінив назву на "Перший Національний".
  • 2 липня 1997 рік - телеканал "СТБ" розпочав мовлення.
  • 26 лютого 1998 рік - телеканал "Новий канал" розпочав мовлення.
  •  27 грудня 2001 рік- перший загальноукраїнський музичний телеканал "М1" розпочав мовлення.
  • 1 лютого 2003 рік - перший інформаційний телеканал "5-й канал" розпочав мовлення.
  • 26 квітня 2003 рік - телеканал "КРТ" розпочав мовлення в Донецьку.
  • 1 листопада 2004 рік - телеканал "НТН" розпочинає мовлення. 30 травня 2005 рік - перший загальноукраїнський спортивний телеканал "Мегаспорт" розпочав мовлення.
  •  1 липня 2006 рік - телеканал "Кіно" змінив телеканал "Гравіс-7".
  • 1 грудня 2006 рік - телеканал "Сіті" змінив телеканал "Гравіс-35"
  •  грудень 2006 рік - телеканал "К1" розпочав мовлення.
  • 1 липня 2007 року - згідно з даними Нацради, зареєстровано понад 60 каналів супутникового мовлення.
Переглядів: 1497 | Додав: O_K | Рейтинг: 0.0/0
Пошук на сайті

Пошук схем
РадиоЛоцман - поисковая машина схем в www

Facebook

Свято дня
Календар України

Погода

Архів записів

Друзі сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Copyright MyCorp © 2017 Створити безкоштовний сайт на uCoz