(1564 – 1616)

Великим святом в Англії вважається 23 квітня – день народження Вільяма Шекспіра (1564). На жаль, доля розпорядилася так, що у цей самий день, всього через 52 роки життя (1616), великий англійський поет помер. Обидві ці події відбулися в  Стретфорді-на-Ейвоні. І тепер щороку представники цілого світу приїжджа­ють сюди, щоб взяти участь у пам'ятних заходах.

А ми на подяку знаменитому поету читаємо і перечитуємо його чудесні здобутки: «Отелло», «Гамлет», «Макбет», «Ромео і      Джульєтта», «Король Лір», «Дванадцята ніч» та  незабут­ні сонети.

Світла трагедія “Ромео і Джульєтта” – одна з найпоетичніших трагедій, яка не має собі рівних за глибиною проникнення в психологічну природу кохання.

“Гамлет” – п’єса на всі століття – визнана однією з найвизначніших філософських трагедій, а “Короля Ліра” по праву вважають одним з найтрагічніших творів Шекспіра, де відбиті всі хвороби, якими були уражені ті часи.

Вільям Шекспір – найвидат­ніший поет і драматург англій­ського Відродження, який зробив значний внесок у розвиток духовної куль­тури світу. На жаль, біо­графічних відомостей про життя митця, його характер, театральну діяльність збереглось дуже мало.  Життя Шекспіра – загадка для наших поколінь.

Традиційно вважають, що      Вільям Шекспір народився 23 квіт­ня, в заможній за тим часом родині Джона Шекспіра. Батько Вільяма обирався на різні суспільні посади, один раз був вибраний мером міста. Його мати, вроджена Арден, належала до одної із найдавніших англійських родин. Вільям відвідував граматичну школу, в котрій викладали латинську й грецьку мови, літературу й історію. Проживаючи в про­вінційному місті, він тісно спіл­кувався з народом, від якого засвоїв англійський фольклор і багатство народної мови. Після батькового банкрутства п'ятнадцятирічний Вільям змушений був самостійно заробляти собі на життя. Його ранній шлюб з Енн Хетевей, яка була старша за нього на 8 років, був вимушеним.

У травні наступного року у Шекспіра народилася перша дитина, донька Сусанна. На початку 1585 р. Енн народила двійнят: доньку Джудіт і сина Гамнета. Синові судилося коротке життя – він помер через одинадцять років. Натомість обидві доньки пережили бать­ка, вийшли заміж, мали дітей, однак, незважаючи на це, рід    Шекспірів урвався ще у XVII ст.

У 1587 році виїхав у Лондон і став грати на сцені, хоча великого успіху як актор не мав. З 1593 року працював у театрі Бербеджа як актор, режисер і драматург. При Якові I трупа Шек­спіра отримала статус королівської. В 1599 році брав участь у побудові лондонського театру «Глобус», став його пайовиком – і наступні 10 років був у списках його трупи.  Впродовж багатьох років Шекспір займався лихварством, а в 1605 році став відкупником церковної десятини.

За кілька років до смерті Шекспір збайдужів до театру (1612). Він нічого не писав, і приблизно саме у цей час повернув­ся на постійне мешкання.

Ще одна загадка – що спонукало його, перебуваючи в апогеї слави і життєвого успіху, покинути столицю і податися на спочинок? Можливо, хвороба. В усякому разі, за свідченням сучасних графологів, підписи на всіх трьох аркушах шекспірівського заповіту зроблені рукою хворої людини. До речі, цей заповіт – один із небагатьох документів, який, без сумніву, зберігає почерк Шекспіра.

23 квітня 1616 року Шекспір помер. Через три дні його тіло було поховане під вівтарем стретфордської церкви.

Сьогодні Шекспір відомий цілому світові. Він написав  більше 150 сонетів, 37 п’єс, декілька поем. Вони перекладені майже на всі мови світу.

Перші переклади Шекспіра українською мовою належать Пантелеймонові Кулішу та Михайлові Старицькому.

Першим твором Шекспіра, поставленим на українській сцені, була п’єса «Макбет» у виконанні трупи «Кийдрамте» (1920, режисер Лесь Курбас). Найчастіше українські театри ставлять такі комедії Шекспіра – «Приборкання норовливої», «Віндзорські витівниці», «Багато галасу даремно» та ін. «Отелло» вперше поставив львівський театр «Руська бесіда» (1923, режисер і виконавець гол. ролі Олексій Загаров), а слідом театр імені Марії Заньковець­кої в Катеринославі (1926, режисер Панас Саксаганський, у гол. ролі Борис Романицький). Українська прем'єра «Гамлета» відбулася у Львові (1943, режисер Йосип Гірняк, у головній ролі Володимир Блавацький), потім у Харкові (1956, у гол. ролі Я. Геляс). Роль короля Ліра в однойменній виставі теат­ру імені Івана Франка (1959) виконав Мар'ян Крушельницький.

Повне зібрання творів Вільяма Шекспіра на українській мові було видане у 1986 році у 6 томах .

Сонети Шекспіра можна не тільки читати, а навіть і співати.

Сонет – це канонічна віршована форма, що складається з двох катренів і двох терцетів. Вважають, що сонет виник в Італії в 13-14 ст. у творчості Данте, розвивався Петраркою. Першим англійським поетом, який використав форму сонета, був Томас Уайт (1503-1542). В перше десятиріччя 16 ст. написав свої сонети і Шекспір. Назва «сонет» в шекспірівську епоху віль­но використовувалась для наз­ви будь-якого короткого вірша. У 17-18 ст. форма сонета зов­сім зникла з поезії. Інтерес до неї відродився на початку 19 ст. в епоху романтизму.

“Геній віку” – 450 років відділяє нас від того часу, коли жив і творив геніальний Вільям Шекспір.

Людині 450 років, а вона живе, а вона не старіє і молодша за нас. Це довголіття і молодість генія. Його творчість вічно хвилює нас своєю досконалістю і людяністю. Шекспір завжди з нами, із покоління в покоління.

Твори Шекспіра читають і переглядають у нас мільйони і кожного разу в них знаходять нове багатство. Драматурги, письменники, поети вчаться у Шекспіра.

За матеріалами Інтернету

За матеріалам Інтернету