11 вересня – день суворого посту, коли згадується смерть великого Пророка, який тисячі людей приготував до зустрічі Спасителя.

    Пророк Іван Хреститель - найбільший святий після Діви Марії. Про нього Господь Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя».

     Іван Хреститель прославляється Церквою, як «ангел, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас». Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида). Жили його батьки біля Хеврону (у Нагорній країні), на південь від Єрусалиму. Він був по материнській лінії родичем Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Його. Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з'явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження сина. У благочестивого подружжя, до похилої старості позбавленого дітей, нарешті народилася дитина, яку вони випросили у молитвах.     

     За милістю Божою Іван уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям - постом і молитвою. Він носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом і сараною. Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народу.

     Виконуючи це покликання, пророк з'явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До ріки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іван вперше, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів.

     Коли очікування Месії досягло вищого ступеня, до пророка прийшов хреститися й сам Господь. Хрещення Христа супроводжувалося дивом - сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений...»

     Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іван говорив народу про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Івана приєдналися до Ісуса Христа. То були апостоли Іван (Богослов) та Андрій (Первозваний, брат Симона Петра).

     Хрещенням Месії Іван Хреститель завершив своє пророче служіння. Він сміливо викривав пороки як простих людей, так і "сильних світу цього". Пророк звинуватив царя Ірода Антипу в тому, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він жив із Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа (Лк. 3, 19, 20). За це він незабаром постраждав. Ірод Антипа, (правитель Галілеї, син царя Ірода Великого) наказав посадити пророка до в’язниці.

     У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з'їхалося багато знатних гостей. Соломея, дочка нечестивої Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар поклявся їй дати все, чого не попросить, навіть до половини свого царства. Танцівниця, за наказом матері, попросила принести їй на блюді голову Івана Хрестителя.

     Ірод боявся Божого гніву за вбивство пророка, якого сам раніше поважав та слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Вельми засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним привселюдно клятву і послав стража до тюрми, який і відтяв Івану Хрестителю голову, підніс її Соломії, а та віддала матері.

     Іродіада проколола язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іванна, дружина домоправителя Ірода Хузи, поховала голову Івана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна земля. Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні і поховали у Севастії, неподалік від місця страти. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. Згодом Понтій Пілат, правитель Іудеї, саме до нього посилав арештованого Ісуса Христа (Лк. 23, 7-12).

     Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перерізав шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї доньки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод підпав під гнів римського імператора Гая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою відправланий у заслання.