П`ятниця, 29.03.2024, 08:29
Бiблiотека  коледжу радіоелектроніки
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна Реєстрація Вхід
Меню сайту

Рекомендуємо

Форма входа

Хмарка тегів
Інтернет ВИшивка ВНЗ Болонський процес ВУЗы Украины Bologna Process Українська література Письменник education europe выставка день библиотекаря інформаційні технології акції виставка Еллан-Блакитний історія Іноземна мова онлайн образование онлайн освіта англійська мова english английский язык освітні сервіси google физика facebook Тарас Шевченко 200 років Ліна Костенко Освіта Європа 2014 ДРПБК 2014/2015 навчальний рік підручники Графік 2014-2015 скачати ЛІТЕРАТУРА Ювілей 120 років 3ds max AutoCAD Autodesk Fusion 360 Ultimate Inventor Professional Maya Revit автоматичне оформлення списку літер #Грибоедов220 журнал Chip Computer Bild Computerworld Linux Format Upgrade Windows IT Pro/RE #Пастернак125 125 лет бібліотека ДРПБК 85 років викладачам день вишиванки Ukrainian Embroidery 10 - 11 клас Гудзик роман Акція 30-та річниця Чорнобильської катаст Франко160 Іван Франко письменники Франко ІванФранко 1 червня World Kissing Day 150 РОКІВ англійський письменник фотовиставка onuka радіодиктант українська мова новини аудіокнига аудіокниги академічна доброчесність антиплагіат академічна чесність плагіат конкурс літературний календар Історія України рік Японії Фудошинкан Англійська Історик бібліограф бібліотека 55 років ДРПБК

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 571

Головна » 2010 » Травень » 6 » Тютюнник Григорій Михайлович – 90 років від дня народження (українські письменники)
10:05
Тютюнник Григорій Михайлович – 90 років від дня народження (українські письменники)
   
     Григо́рій Миха́йлович Тютю́нник (*23 квітня 1920 — †29 серпня 1961) — український письменник, прозаїк, поет 

     Народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині.
     Він зробив значний внесок в розвиток української літератури, а прожив лише 41 рік. Його продовженням - своєрідним духовним безсмертям - став роман «Вир». Роман Григорія Тютюнника «Вир» посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.
     Г. Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостро-актуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.
     Ївга Федотівна, мати його, розповідала колись: «Писав, було, зі Львова: «Я вже, як журавель, стою на одній нозі і виглядаю на схід: чи скоро полечу на свій рідний край?». А як діждешся його, розказувала далі мати, то де вже надивитись на сина: або з машинкою подасться в ліс писати книгу, або на хутори гайне до людей приглядатись... А на початку літа 1961 року написав: «Як приїду, то буду відпочивати до самої зими, і не візьму з собою ні машинки, ні пера...» Я собі думала: не втерпиш, сину... Та не діждалась його: приїхала машина зі Львова і забрала проводжати Горю в останню дорогу...»
     Батько Григорія Тютюнника був селянином, якого репресували, мати - учителькою. До 1935 року вчився Григорій у Шилівській семирічці, останні три роки - у Зіньківській середній школі № 1, яку закінчив 1938 року. Й одразу вступив на літфак Харківського університету. 
     Писати вірші Тютюнник почав ще в шкільні роки, а перша публікація з'явилась 1937 року в зіньківській райгазеті. 1940 року брав участь у конференції молодих письменників України. Вже тоді він друкувався в «Літературному журналі» та харківських газетах.
     З початком війни Григорій у студентському батальйоні, в кривавому місиві біля Білої Церкви. Полон, утеча, знову полон і знову втеча... Уламок ворожої сталі засів у тілі невигойним болем на все недовге життя...
     Після війни (в 1946 році) Тютюнник закінчує Харківський університет і їде до Львова викладачем української літератури до культосвітнього технікуму. 1947-го поселився у Кам'янці-Бузькій і протягом 10 років учителював у середній школі. Вірші, оповідання, нариси, написані в ці роки, друкуються в журналі «Радянський Львів» («Жовтень»). 1951 року в світ виходить перша збірка оповідань «Зорані межі», а в 1956-у - повість «Хмарка сонця не заступить». Це все ще були пошуки своєї теми і виваженого, точного слова. Він був великим працелюбом, і пошуки увінчались успіхом. 1960 року з'являється перша частина роману «Вир», який приніс йому славу. Друга частина вийшла посмертно - в 1962 році. Наступного року «Вир» було удостоєно Шевченківської премії. «Джерело «Виру» не зміліє, не замулиться, доки житиме література». А писав він його в рідній Шилівці, в хаті поблизу дороги на Зіньків (Полтавщина).
     З 1956 року Григорій Михайлович працював у львівському журналі «Жовтень» (тепер «Дзвін»). Щоліта приїздив він у Шилівку до матері, тут по кілька місяців жив і писав свій основний твір життя. Тут шилівські люди входили яскравими образами в його роман. Письменник дуже любив рідні місця, річку Ташань, Радьківщину і Беєву гору, тобто місця, де живуть герої книги. Він казав друзям, що йому ніде так легко не пишеться, як у рідній Шилівці, котру назвав у романі «Вир» Троянівкою. За день до смерті розповідав у редакції «Жовтня» про план третьої книги роману і збирався писати її на Полтавщині.
     Тютюнника поховано у Львові на Личаківському кладовищі. На могилі - погруддя письменника... Посмертно вийшли: збірка поезій «Журавлині ключі» (1963), повість «Буг шумить» (1965), «Твори у двох томах» (1970). Ім'я Г. М. Тютюнника присвоєно школі, в якій він навчався, у Шилівці. Там же є кімната-музей Григорія та його брата - Григора Тютюнників.
    Він мав «...талант людяності. І вроджений, і вистражданий», - писав про нього молодший брат Григір. Справжній талант не дається без болю і муки, як і саме життя. А ще життя не дається без любові. Мало - бачити, мало - розуміти, треба любить, бо любов - то найвищий дар, який коли-небудь може отримати людина.
 
 
Переглядів: 3060 | Додав: fedor | Рейтинг: 2.0/1
Пошук на сайті

Пошук схем
РадиоЛоцман - поисковая машина схем в www

Facebook

Свято дня
Календар України

Погода

Архів записів

Друзі сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Copyright MyCorp © 2024 Створити безкоштовний сайт на uCoz