Один з найулюбленіший свят під інтригуючою назвою - Старий Новий рік – ця цікава традиція прийшла до нас з 1918-го року і початку становлення колишнього Радянського Союзу, коли в новій країні на хвилі глобальних змін були порушені й питання календарного літочислення. Поява цього неофіційного народного свята пов’язано з розбіжністю юліанського (старого) і григоріанського (нового) календарів, яке складає рівно 13 днів. Система старого стилю літочислення, котра будувалася на Юліанському календарі була розроблена олександрійськими астрономами на чолі зі знаменитим вченим тих років Созигеном. Цей календар, після його остаточної розробки був введений давньоримським полководцем і імператором Гаєм Юлієм Цезарем, на замовлення якого і проводилися ці роботи. Дата введення Юліанського календаря - 1-е січня 45-го року до нашої ери. Саме цей календар згодом і був прийнятий в якості основного інструменту літочислення в християнській традиції, а потім і в православній. До цих пір Православна Церква веде підрахунок всіх основних церковних свят, спираючись на Юліанський календар.

Григоріанська система обчислення часу була набагато точніше юліанського календаря, оскільки давала набагато краще наближення до циклічного обігу Землі навколо Сонця. Датою введення Григоріанського календаря стало 4-е жовтня 1582-го року, четвер, який перетворився в п’ятницю 15-го числа цього осіннього місяця. Людина, зусиллям якої ми зобов’язані цьому прогресивному нововведенню був главою Католицької Церкви і папою римським Григорієм XIII. Від цього і назва даного календаря.

Традиції. Славность традиції відзначати Старий Новий рік підкреслюється одним незаперечним чинником, а саме: вона зародилася в дуже неспокійні часи, в тому числі це були часи відвертого гоніння на християн по всій країні. Більш того, ця традиція змогла їх благополучно пережити. Пережити цю суєту, зберігаючи вічні цінності. Тому і в цей Старий Новий рік ми бажаємо всім миру і благополуччя, любові і правди, здоров’я та радості! Нехай Сам Бог буде з Вами! Зі святом Вас!

Як правильно зустріти Старий новий рік

13 січня напередодні "старого" Нового року відзначали Щедрий вечір, до якого готували Щедру вечерю переважно із скоромних страв: печеню, смажене м'ясо, ковбаси, млинці з салом, пироги, вареники з сиром. В деяких місцевостях України, як і на Святвечір, на стіл ставили теж 12 страв, варили другу щедру кутю, заправлену смальцем.

На стіл ставили книші й калачі та запалювали одну або три свічки. Господар сідав за гіркою з пирогів, щоб його не було видно й приказував: "Аби й надалі ви мене так не бачили" (Тобто із-за миски з великою кількістю хлібної випічки, що символізувало достаток і щедрий урожай). Пиріжки роздавали членам родини, піднімали чарки за здоров'я близьких і рідних та бажали Царства небесного померлим (бо ще блукали тут душі покійних, які ставали охоронцями нив і полів, щоб сприяти урожаю та приплоду).

Того ж вечора господар, взявши сокиру, перевесла й кутю, обходив домашніх тварин, пасіку й сад, благословляючи своє господарство (обухом сокири тричі вдаряв по деревах і погрожував їх зрубати, якщо не будуть плодоносити). Дівчата, як і на Андрія (13 грудня), збиралися в гурти й проводили різноманітні гадання й ворожіння (рахували внесені поліна чи прутики в заборі, якщо парне число то на одруження і т.п.).

Досвідчені господарі примічали погоду: морозно і сніжно - на здоров'я людей і худоби, на урожай хліба, а тепло й без снігу - навпаки. Зоряне небо - добре будуть нестись кури, вродять гриби й горох. Густий іній - добрі зернові й мед і т.п.

Цей день також називали Меланки або Маланки (за християнським календарем Меланії - знатної римлянки V ст., яка будувала церкви, згодом стала черницею й молитвами творила чудеса.) Етнологи твердять, що Маланка - найдавніше українське свято, яке має глибокі прадавні коріння і сягає ще кам'яного віку (неоліту). Бо на західноукраїнських землях Маланка супроводжувалась цікавим театралізованим дійством. Ватаги молоді ділилися на військових персонажів ("стражу") та звіроподібних ("диганію"). Відповідні маски виготовлялися вдома і передавалися у спадок. Очолювали містерію Маланки лідери - "калфи", а кульмінацією була боротьба "ведмедів" - на сильніших хлопців кожного кутка села.

"Маланкою" був, як правило, переодягнений дівчиною хлопець. Зазначені персонажі, а серед них були ще й "звізда", "коза", "дід", "циган", музики, міхоноша (все нежонаті парубки) творили т.з. "живий вертеп" і обходили з щедрівками кожну оселю, бажаючи господарям всіляких гараздів: "Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров'я". Щедрівки, на відміну від колядок були переважно світськими піснеспівами.

Загалом, обрядодії Щедрого вечора присвячувалися сонцю, а Коляда яка тривала 12 днів (7 - 19.01) була цілісною обрядовою системою й іменувалася Святом народження сонця. Вважалося, що на Щедрий вечір "Щедрий Бог" - Сонце сходить до українських осель і щоб сприяти цьому - а значить добробуту й щедрості, провадилась вказана містерія свята. Саме сезонність пір природи та аграрної діяльності людей проявлялась в ритуальному пісні-танці "кози", яку водив "дід". Символи "умирання" і "воскресіння", проявлялись в тому, що "коза" падала, завмирала, а потім оживала, танцювала й вибрикувала.

14.01. відзначався Новий рік (т.з. "старий" або церковний). Християни в цей день вшановували найменування Христа іменем Ісус (що слід було робити на 8 день від народження дитини) та Св. Василя Великого архієпископа Кесарії Каппадокійської (IV ст.), якого вважали покровителем землеробства. Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями.

З самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички і кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: "Ой роди, Боже, жито - пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!... На щастя, на здоров'я, на Новий рік!". Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом.

Годилося також в цей день віншувати Василів. А, загалом, це свято проводили благоговійно з церковними або домашніми молитвами, уникали сварок і намагались помиритись із всіма сусідами - адже, як зустрінеш Новий рік, так і проживеш!.