В Україні Новий рік з деяких пір святкується двічі. 12 лютого 1918 року Центральна Рада й уряд УНР ухвалили закон про впровадження нового календаря, за яким Новий рік стали святкувати 1 січня. Протягом же багатьох віків святкував наш народ новоліття на Щедрий вечір (13 січня за новим стилем), що у православних святцях припадає на день святої Меланії, напередодні дня святого Василя (14 січня за новим стилем). Звідси й інші назви цього свята — Маланка, Василя, Багата Кутя, Щедруха або Щадрець. Щедрий вечір сприймався як порубіжна дата, від якої залежало благополуччя всього майбутнього року.

     У передноворіччя, як і на Святвечір, господиня готувала кутю і накривала святковий стіл. На святковому столі мусило бути багато страв, особливо м'ясних, а також різноманітні пироги. Головними «щедрими» стравами були ковбаси, смажене порося, холодець, печеня, вареники та гречані млинці на свинячому смальці.
     Передноворічна ніч вважалася чарівною: можна було передбачити майбутнє, пізнати свою долю. Тому дівчата ворожили.

     Під вікнами односельців дівчата, молодиці й старші діти співали щедрівки з типовим приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров'я!».

     Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання. Сіяти прийнято 14 січня із самого ранку, поки ще всі господарі вдома.

     Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не сіють.

     Посівальник - це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось не правильно. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.

     Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим.

     Накраще і найбажаніше - це посівати пшеницею. Пшениця - символ добра, достатку, багатства. Сію сію посіваю. З Новим роком Вас вітаю.
                        Хай завжди Вам щастя л'ється 
                        Хай добро в сім'ї ведеться
                        Хай здоров'я з Вами буде
                        Хай Вас друзі не забудуть
                        Щоб весело і щасливо провели Йорданські Свята

     Старий Новий рік – фраза, не позбавлена певної абсурдності у самій своїй суті: як же так – і старий, і новий водночас? Але саме так воно і є. Два Нові роки у чомусь відбивають дуалізм нашого існування.

     Новий Новий рік – всесвітнє шоу з вибухами феєрверків та петард, із гучними застіллями й тусуванням вулицями. Віртуальне єднання з цілим світом, що шаленіє від шампанського і децибелів, уніфікує нас і змішує з різнобарвним натовпом, що зветься населенням Землі. Старий Новий рік приходить тихо і нагадує нам, хто ми є. Це – наше свято, яке краще було б називати таки Щедрим вечором, щоби позбавити його хоч і звичної для нашого вуха, але таки ж і абсурдної двозначності "старий-новий”.
     Він приходить услід за Різдвом, найбільшим релігійним святом усіх християн, коли душа звільняється від земного, очищається і поринає в осягнення дива народження Бога. На Різдво немає місця земним клопотам і турботам.

     Але приходить і земне магічне свято, де все спрямовано на те, щоби вблагати і прихилити Щедрого Бога дати добрий урожай, гарний приплід, достаток у хаті. Адже в цю ніч відкриті небеса – і можна про все просити. У цю ніч землею ходять духи померлих, що мають стати охоронцями нив, сприяють урожаям і приплоду, тихо блукають вони між людськими оселями...

     До Нового року не виносять з хати дідуха, не замітають у хаті, щоби не вимести долі-щастя. А зранку ходять посівальники, що зичать здоров’я та достатку. У день Нового року не можна сваритися, не можна згадувати "злого”, не можна нічого ані позичати, ані дарувати, хіба що посівальникам та "перебраним”.

     Прадавня магія, забута і загублена дорогами цивілізації, що придумала новий Новий рік, прокидається у цю стару новорічну ніч. Це свято – народний оберіг, оберіг традиції та унікальності. Ми радо і надалі гупатимемо петардами у шалі першосічневої новорічної ночі, ми радітимо нашій модерності та цивілізованості, а потім, злетівши у височінь Різдва Христового, спустимося саме на нашу неповторну землю, де, між модерними самовпевненістю та обізнаністю, у стару новорічну ніч звільняються душі пращурів, магічні сили, незвідане, таємне, казкове, чарівне. Рідне, наше, незбагненне, неповторне.

     Віншую вам, пане господарю, святами святими, Богоявленням святим, щоб вам Бог дав дочекати і щасливо провести до Нового року, від Нового року до Воскресіння, від Воскресіння до Вознесіння, від Вознесіння до Святого Духа, від Святого Духа до ста літ, поки вам Пан Бог назначив вік. Зичу, віншую, хто є в тім домі, слава Ісусу Христу!

                                                                 Веселих свят!!!