Покрова́ Пресвято́ї Богоро́диці — християнське свято, відмічається церквами східного обряду (православними та грекокатоликами) 14 жовтня.

     За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я — Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячий молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.

     Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

     За іншою версією, натхненням для свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист покров. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.

     Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча свято було впроваджене ще з часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття, при князеві Андрії Боголюбським, який і збудував першу на Русі Покровську церкву - на річці Нерль біля свого загородного замку Боголюбове. Перші монастирі на честь Покрови Богородиці виникли в Північній Русі - Звєрін Покровський в Новгороді (12 ст.) і Покровський в Суздалі (1364). На території України найстарішою церквою, яка присвячена святу Покрова є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 р. як фортеця.

 

Білокам'яна Церква Покрови на Нерлі, 1165 р.

 

     У Росії свято окрім того пов'язане з певними історичними подіями Середньовіччя. На Покров 1552 року армія царя Івана Грозного здобуло Казань. На честь цього у Москві постав величний храм Покрова, що на Рву. На Покров 1618 року російська армія князів Ф.Мстиславського і Д.Пожарського героїчно відбила нічний штурм міста польско-запорізським військом принца (і обраного царя) Владислава і гетьмана Сагайдачного. Оскільки це була єдина перемога московитів над поляками і запорожцями, але вона відстояла престол Михаіла Романова, то вражені цар і його вельможи відразу звели у своїх московських маєтках "по обету" декілька дерев'яних Покровських церков - в Покровському-Рубцові (цегляна з 1619-1626), в Мєдвєдкові (цегляна з 1635-1640), в Ізмайлові (цегляна з 1676-1682) і в Філях (цегляна з 1693)

     Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трьохбанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським.

     Свято Покрови Пресвятої Богородиці деякими невипадково вважається днем створення Української повстанської армії (УПА). Цього дня починаючи з 2005 року в містах України відбуваються хода та мітинги прихильників українського націоналізму.

     Свято Покрови - давнє українське свято
     Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває Землю або листям, або снігом.

     До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.

     До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту (27 листопада). Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: "Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”, "Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”, "Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”.

     А на Поділлі дівчата казали: "Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”

     Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль. 

     Сніг дає привід порівнювати сніговий покрів з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.

     У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.

     Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнаки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах. Видатні храми на честь Покрови

 

 

 

 

 

Церква Покрови в Сутківцях, 1467

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Собор Покрова, що на Рву, Москва, 1555-1560

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Покровський собор в Ізмайлові, Москва, 1676-1682

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Церква Покрови в Філях, Москва, 1690-1693