Четвер, 28.03.2024, 19:17
Бiблiотека  коледжу радіоелектроніки
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна Реєстрація Вхід
Меню сайту

Рекомендуємо

Форма входа

Хмарка тегів
Інтернет ВИшивка ВНЗ Болонський процес ВУЗы Украины Bologna Process Українська література Письменник education europe выставка день библиотекаря інформаційні технології акції виставка Еллан-Блакитний історія Іноземна мова онлайн образование онлайн освіта англійська мова english английский язык освітні сервіси google физика facebook Тарас Шевченко 200 років Ліна Костенко Освіта Європа 2014 ДРПБК 2014/2015 навчальний рік підручники Графік 2014-2015 скачати ЛІТЕРАТУРА Ювілей 120 років 3ds max AutoCAD Autodesk Fusion 360 Ultimate Inventor Professional Maya Revit автоматичне оформлення списку літер #Грибоедов220 журнал Chip Computer Bild Computerworld Linux Format Upgrade Windows IT Pro/RE #Пастернак125 125 лет бібліотека ДРПБК 85 років викладачам день вишиванки Ukrainian Embroidery 10 - 11 клас Гудзик роман Акція 30-та річниця Чорнобильської катаст Франко160 Іван Франко письменники Франко ІванФранко 1 червня World Kissing Day 150 РОКІВ англійський письменник фотовиставка onuka радіодиктант українська мова новини аудіокнига аудіокниги академічна доброчесність антиплагіат академічна чесність плагіат конкурс літературний календар Історія України рік Японії Фудошинкан Англійська Історик бібліограф бібліотека 55 років ДРПБК

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 571

Головна » 2013 » Січень » 25 » Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
12:27
Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
     Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту — пам'ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року (Резолюція № 60/7). Відзначається щорічно — 27 січня. Саме цього дня 1945 року Радянська Армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду.
     Уперше Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відзначили в усьому світі в 2006 році. Проте деякі країни відзначали цей день і раніше. На державному рівні Україна вперше відзначила Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту у 2012 році.
     Голокост - давно усталений термін, який означає масове знищення нацистами єврейського населення Європи (в перекладі з грецької це слово означає "цілопалення", інше значення - катастрофа).
     27 січня за рішенням Генеральної асамблеї ООН і Європейського парламенту визнано Міжнародним днем пам'яті Голокосту.
     "Неможливо заперечити, що Голокост є винятковою трагедією. Пройшли десятиліття, однак систематичне вбивство мільйонів євреїв та представників інших національностей досі шокує. Здатність нацистів привертати прибічників, не зважаючи на їх цілковиту аморальність, досі лякає. І, насамперед, залишається біль за літніх людей, які пережили жахи Холокосту, і за всіх нас, що пережили падіння у прірву аморальності" (Зі Звернення Генерального Секретаря з нагоди Міжнародного дня памяті жертв Голокосту 27 січня 2007р.).
     Голокост - це найбільша в історії злочин проти людяності. Щоб цей кошмар став реальністю, треба було унікальне поєднання цілого комплексу різних факторів: повне підпорядкування держави тоталітарного режиму націоналсоціалізма, активне сприяння або мовчазне потурання більшої частини населення Німеччини, глибоко укорінений в Європі антисемітизм.
      Німеччина зазнала поразки у першій світовій війні.
     Після цього соціал-демократи в союзі з ліберальними партіями сформували новий уряд, і Німеччина стала демократичною державою. Економічна криза 20-х років і жахливі економічні втрати, понесені в ході війни, призвели до обвальної інфляції. Число безробітних до кінця двадцятих років склала 30 відсотків працездатного населення Німеччини. Безробітні, які стоять у черзі за випадковим заробітком або безкоштовною їжею, стали звичним явищем. Більшість населення жило в постійному страху скотитися у болото убогості.
     Націоналістичні партії звинувачували в усьому демократичні реформи, угоди, прийняті Версальським мирним договором, а головне євреїв, які, як вважали ці партії, хочуть перетворити всіх німців на своїх рабів, що веде до смерті німецької нації.
     Найбільшою партією нацистів була NSDAP (Націонал-соціалістична партія Німеччини), очолювана Адольфом Гітлером. Вона обіцяла повернути Німеччині колишню славу, встановити в країні порядок і дати німцям роботу і хліб. У своїй книзі "Моя боротьба" Гітлер обгрунтував антисемітську ідеологію партії. На виборах вона, з кожним разом отримувала все більше і більше голосів. Свої політичні завдання нацисти вирішували за допомогою оскаженілої пропаганди і насильства.
     На виборах 1932 NSDAP вирвалася в лідери. 30 січня 1933 Адольф Гітлер був проголошений рейхсканцлером. Стали ущемлятися громадянські права і політичні свободи, і в результаті в Німеччині встановився диктаторський режим нацистської партії.
     А серед її гасел був "Ein Volk, ein Reich, ein Fuhrer" - "Єдиний народ, єдина імперія, єдиний вождь!" Згідно з цим гаслом, народ повинен не обирати, а лише одностайно вітає вождя, який "служить" до всього народу.
     Нацисти розробили так звані расові теорії, засновані на псевдонаукових "дослідженнях" XIX століття. Ці теорії були прийняті Нюренбергскими законами в 1935 р. Оскільки ніяких реальних расових розходжень не існувало, нацисти вдалися до такої прийом: предки людини вважалися євреями, якщо були членами єврейської релігійної громади.
     Головне, що повинно об'єднувати людей, на думку нацистів, це їхня раса. Раса істинних арійців - це еліта, вона покликана керувати нижчими расами. Була поставлена мета - підпорядкувати собі всі народи, а тільки один народ, євреїв, знищити, причому знищити повністю. Антисемітські ідеї поширилися не тільки вгорі, але й по всій Німеччині.
     Антисемітська політика, яку проводили нацисти після приходу до влади в Німеччині, з початком Другої світової війни набула ще жахливіших форм. Почалося планомірне і систематичне знищення нацистами єврейського населення Європи. Відразу після загарбання Польщі, де проживала одна з найбільших єврейських громад, усе єврейське населення було розміщено у спеціально створених гетто — відокремлених від зовнішнього світу поселеннях з мінімальними умовами для проживання.
     Концентраційні табори стали створюватися в 1941 році на території Польщі, куди припускалося звозити усіх євреїв, уцілілих у завойованій німцями Європі і забитий їх газом.
     До цього часу вже було знищено близько мільйона євреїв. Однак застосовувалася до цього тактика масових розстрілів, голоду і примусової праці була визнана недостатньо ефективною.
     Крім того, нацисти поспішали завершити геноцид, поки їх супроводжує успіх на фронті.
     Було терміново створено (або переобладнано) шість таборів знищення: Освенцим, Белцек, Люблін-Майданек, Собібор і Треблінка. Депортація в табори смерті почалася у вересні 1941 року з німецьких і австрійських євреїв, а влітку 1942 року заробили газові камери.
     "Чистка" йшла планомірно: німці "прочесали" Європу від Голландії на півночі до Греції на півдні. В окупованій Польщі з кінця 1942 року "гетто" одне за одним стали порожніти.
     Масова депортація тривала аж до січня 1945 року, коли остання партія угорських євреїв було відправлено в Освенцим. У таборах смерті загинуло більше 3 мільйонів чоловік.
     Найбільший концентраційний табір - Освенцим - був одночасно і "трудовим" табором. Стариків і жінок з дітьми відправляли в "душогубку" відразу, буквально через кілька годин.
     Що ж стосується здорових чоловіків і жінок, то їх посилали працювати в майстерні та на фабрики, спеціально побудовані при таборі. Деяких ув'язнених примушували обслуговувати сам "виробничий цикл" знищення.
     У Освенцим направляли не тільки євреїв, але і поляків, російських військовополонених, а також циган і політичних в'язнів зі всієї Європи.
     У цьому і інших таборах проводилися жахливі, що часто приводили до смертельного результату, експерименти, як в області традиційної медицини, так і з метою відпрацювання найбільш ефективних методів масової стерилізації "расово неповноцінних" груп. У якості "піддослідних" вважали за краще використовувати жінок і дітей. Вдавався до цього "експериментального полігону" і військове відомство.
     Собібор - цей табір був побудований в березні 1942 року з єдиною метою: якомога швидше знищити максимально можливу кількість людей. Ешелони прибували залізницею і ув'язнені негайно відправлялися в газові камери. По дорозі вони роздягалися в бараці або у дворі. Їх одяг, їстівні припаси і цінності сортувалися і відправлялися на склади, а самі вони по вузькому обгородженого проходу йшли в "душогубку". У жінок відрізали волосся, яке теж надходило на склад. Людей заганяли в п'ять газових камер із загальною "пропускною потужністю" до 500 чоловік. Трупи або спалювали у відкритій печі крематорію, або скидали в загальну могилу. Табір обслуговувало близько 30 есесівців, 100 добровольців з українських націоналістів і близько тисячі в'язнів-євреїв. У Собібор прямували євреї з Східної Польщі, Радянського Союзу, Австрії, Голландії, Бельгії та Франції.
     З нападом на СРСР нацисти взялися за "остаточне вирішення" "єврейського питання". Спочатку цілковитому винищенню підлягали євреї, що проживали на території СРСР, а згодом і всієї Європи.
     За наступаючою німецькою армією рухалися спеціально створені чотири "айзацгрупи" (дві з них діяли на Україні), які повинні були знищувати "ворожі елементи", зокрема євреїв. Вже у перші місяці війни відбулися масові страти євреїв у Литві, Білорусі та на Україні. Страшним символом Голокосту стала трагедія у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 р.). У січні 1942 р. нацистське керівництво прийняло рішення про створення на території Польщі таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Майданек, Освенцім, Бєлжец). Створення таких таборів супроводжувалось масовими стратами населення гетто. На території СРСР протягом 1941-1942 pp. були ліквідовані майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці. Така політика нацистів не могла не спричинити опору єврейського населення: він був як пасивним (духовний опір, втеча тощо), так і збройним. Найбільше повстання відбулось у Варшавському гетто (квітень-червень 1943 p.). Лише після трьох місяців нерівної боротьби повстання було придушено, в результаті чого загинуло або було відправлено до таборів смерті 76 тис. чоловік. Загалом жертвами Голокосту стали 6 млн євреїв.
     27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила в’язнів концтабору Освенцим (Аушвіц-Біркенау). Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун оприлюднив послання, в якому закликав усі народи зберігати пам'ять про Голокост і відстоювати людську гідність для всіх. "Через жахи гетто і нацистських таборів смерті пройшли безліч чоловіків, жінок і дітей, яким, проте, вдалося вижити. Всі вони хочуть донести до кожного з нас найважливішу думку - думку про тріумф людського духу", - зазначив генсек ООН. "Люди, які пережили Голокост, будуть з нами не вічно. Але пам'ять про те, що вони пережили, повинна залишатися з нами", - заявив Пан Гі Мун, підкресливши, що історії цих людей "мають зберегтися в пам'ятниках, в підручниках і, перш за все, в рішучому прагненні людства запобігти геноциду та іншим тяжким злочинам".
     У 1945 році радянські війська увійшли до розташованого на території Польщі нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау, також відомого як Освенцим. До 27 січня - дня звільнення - в таборі залишалося всього 7 тисяч в'язнів. Десятьма днями раніше війська СС вивезли з табору більше 60 тисяч виснажених людей, десятки тисяч з них загинули під час цього "маршу смерті". За різними даними, за п'ять років існування Освенцима в його стінах загинули до 4 мільйонів людей.
     Талмуд говорить: «Той, хто рятує одне життя, рятує весь світ». Рятувати життя в роки війни було небезпечно. Та, все ж, знаходилися відчайдухи, які намагалися це робити.
     Друга Світова Війна була трагедією для українських євреїв
     На превеликий жаль, Голокост не обійшов стороною Україну. Друга Світова Війна була трагедією для українських євреїв. За даними, наведеними в засобах масової інформації, на окупованих ворогом територіях колишнього Радянського Союзу було знищено 2.5 мільйони євреїв.
     Нацистський смерч понад три роки душив Україну. Вбивства євреїв розпочалися восени 1941 року, спочатку в центральній, а потім і в Західній Україні. Спалено сотні сіл, знищено понад шість мільйонів мирних жителів. Серед них – півтора мільйона єврейських жінок, дітей і немічних старих. Із теренів України зметено цілі містечка – штетли зі своєрідною культурою, святими книгами, молитовною силою.
     Тільки в Києві 35000 євреїв було розстріляно в Бабиному Яру.
     Бабин Яр став могилою не лише десятків тисяч євреїв, а й українських патріотів, військовополонених, циган та інших громадян. Фашистські карателі знищували тут за національною належністю євреїв і ромів – жінок, старих і дітей, за ідеологічною – комуністів і комсомольців, а також тих, хто чимось не догодив владі „ вищої раси”. Усього за роки нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, було вининищено близько 100000 осіб.
     «Допоки жива людська пам'ять, трагедію Голокосту слід згадувати із соромом і жахом. Людство мусить не забувати про мільйони ні в чому неповинних євреїв і представників інших меншин, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами, і віддавати їм належну шану. В ті часи понад півтора мільйона українських євреїв було знищено нацистами. Було втрачено сотні єврейських громад, які упродовж століть збагачували національне життя України. Нікому не може бути дозволено применшувати кількість жертв Голокосту.
     Людство не повинно забувати, що нацистські табори смерті починалися з ненависті, забобонів й антисемітизму. А пам'ятаючи про витоки зла, завжди протистояти спробам розпалити ненависть і міжнаціональну ворожнечу. Пам'ять про Голокост необхідна нам, щоб наші діти ніколи не були жертвами або байдужими спостерігачами проявів ворожнечі. Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам'яті і відстоювати гідність людини. Темою цього дня має стати вічна пам'ять і зобов'язання докласти зусиль до недопущення ґеноцидів і злочинів проти людяності.
 
 
 
Переглядів: 2994 | Додав: fedor | Рейтинг: 0.0/0
Пошук на сайті

Пошук схем
РадиоЛоцман - поисковая машина схем в www

Facebook

Свято дня
Календар України

Погода

Архів записів

Друзі сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Copyright MyCorp © 2024 Створити безкоштовний сайт на uCoz