Я народивсь на світ у січні, Коли вигулюють сніги. Пройшли роки непересічні... Круті траплялись береги. Байраки, балки, крутояри І переярочки малі, - На відстані собі помариш, Все поцінуєш звіддалі. Тоді життя, як на долоні, Гранично - чисто постає... І на сліпучому осонні Яскраво бачиш, хто ж ти є. Куліш Л.П. Нюанси //
Куліш Л.П. Зізнання. - Херсон, 2000.-С.62.
1924-2002, поет, прозаїк,
публіцист, літературознавець
Куліш Леонід Пилипович народився 14 січня 1924 року в с. Пустоварівці на Київщині в селянській родині. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденами і медалями. У 1959 році закінчив мовно-літературний факультет Херсонського педагогічного інституту (тепер ХДУ). Працював старшим редактором студії телебачення, завідував літературною частиною в облмуздрамтеатрі, викладав у вузі, протягом багатьох років очолював обласне літоб’єднання. Свій шлях у літературі майбутній письменник починав з віршів. Друкувався з 1945 року в обласних періодичних виданнях, молодіжних альманахах. Перша збірка поезій "Степові малюнки” вийшла друком у 1956 році.
Степи Таврійські – як саме життя, Немов життя – ласкаві і примхливі. Чайки за обрій в мареві летять, Сміється сонце, і шумують зливи.
Степи, степи… Знедолені колись, У битвах кров’ю миті-перемиті, Ви нині колосками заплелись … У поетичних творах митець оспівує красу і велич рідної землі. Його віршам притаманні щира схвильованість, теплий ліризм.
Поетичний доробок Л. Куліша по-своєму цікавий і оригінальний. Вірші поета воднораз говорять про його зіркість на життєві реалії, настроєність на прояви високого і красивого в нашій дійсності і людині.
Ревний прихильник поетичних тропів, як зазначив М. Братан, Л. Куліш-поет школи не ганявся за художніми образами-ребусами, а схилявся до поетизмів.
Розливають пахощі медові
На бульварах липи молоді,
І гудуть над вулицями бджоли
Невсипущі в вічному труді...
Проза Л.П. Куліша приваблює джерельною чистотою, свіжістю мови. У творах – життєва достовірність, правдивість. Його повісті та оповідання розповідають про талановитих хліборобів - володарів Таврійського степу, любов до Батьківщини, людські долі, щирість почуттів. У низці творів письменник описує суворі дні Великої Вітчизняної війни, мужність патріотів, фронтову дружбу та повоєнне будівництво. У творчому доробку Л.П. Куліша є оповідання для дітей. У листі до письменника Олесь Гончар так писав про збірку новел "Калинове намисто”: "Тут оповідання цікаві для мене з погляду мовного і лексичного, приємно натрапляти раз у раз на знахідки чистих народних слів. Ось ця "Cвірочка” – раніше такого не чув, і оповідання під цією назвою сподобалось щирістю, теплотою, могло б воно бути в читанці для дітей”.
Основне ж найбільш привабливе в прозі Л.Куліша - її світла тональність задушевний струмінь, загострено зацікавлений авторський погляд.
Поетичний та прозовий доробки Куліша Л.П. займають належне місце у сучасній українській літературі. Він автор багатьох публіцистичних, літературознавчих та літературно-критичних публікацій, перекладач з російської, білоруської, грузинської, болгарської та інших мов.
Куліш Л.П. – делегат V - IX з’їздів письменників України, майже 20 років очолював громадську раду обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара.
Куліш Леонід Пилипович – член Національної спілки письменників України з 1958 року.
Твори: "Степові малюнки"(1956), "Щастя"(1959), "Суцвіття"(1964), "Сонце на колоску"(1967), "Степове поліття"(1971), "Високе літо"(1973), "Калинове намисто"(1975), "З відрами вповні"(1978), "Яблука в росі"(1979) "Криниця безодня"(1980), "На чистоводі"(1984), "Червоні айстри"(1984), "Теплий іній"(1986), "Осіння ластівка"(1987), "А коні іржали"(1999), "Зізнання"(2000), "Осіння ластівка"(1987).
|