Козаччина — доба небаченого піднесення народного духу, доба видатних державних, військових, церковних та культурних діячів — будівничих національної державності, які уславили Україну, зробили її знаною в усьому світі.
Історики вважають, що слово «козак» має тюркське походження і означає «вільна людини», а перша згадка про козаків датована 1492 роком.

     Козацтво виникло у тяжкий для українського народу період, коли його державність була втрачена, а землі захоплені іноземними державами. Осередком козаччини стало Запоріжжя, де численні острови між рукавами Дніпра давали козакам безпеку, захист і змогу укріпитися. З XVI ст. чисельність козаків постійно зростала.  

    У запорозьке (низове, січове) козацтво приймали всіх, незалежно від походження та національності. Основною умовою була православна віра. Саме вона була характерною рисою духовного життя козацтва. Тому Запорозьку Січ називали «Християнською козацькою республікою».

     Починаючи з перших років існування Запорозька Січ майже безперервно вела важку збройну боротьбу разом з усією Україною за віру і незалежність свого народу. Січі були притаманні ознаки республіки: власна територія, система виборних органів влади, правові звичаї, військо.

     Перший з достовірно відомих козацьких гетьманів — князь, політичний і військовий діяч Дмитро Вишневецький (Байда), з яким Запорізька Січ вийшла на міжнародну арену як лідер боротьби східного слов'янства проти Кримського ханства і султанської Туреччини. Серед найвидатніших козацьких вождів — Самійло Кішка, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пилип Орлик та ін. Всі вони були видатними державними й політичними діячами, носіями ідеї незалежної, самостійної Української держави.
     Займаючи бойовий пост між турками і татарами, з одного боку, і поляками — з іншого, козаки представляли собою живий бастіон для всього українського народу.

               «Перед Богом нашим всевишнім, перед святою Покровою, перед українським народом і козацьким товариством — ім’ям моїх матері і батька, святою землею нашою клянусь, що готовий віддати всі свої сили і життя, захищаючи споконвічну свободу народу нашого рідного, дідівські вікові порядки та звичаї, незалежну і соборну Україну!» (з клятви Українськогокозака на вірність Україні).

     Козаки піднялися у військовій справі до рівня кращих європейських армій XVII-XVIII ст., і чимало європейських правителів намагалися залучити козацтво як серйозну силу на свій бік або використати його для досягнення власних політичних цілей.

     Народ ставився до запорожців з повагою і любов'ю, сприймав їх як символ мужності, честі, людської і національної гідності. Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою української культури. День українського козацтва відзначається щорічно 14 жовтня в день свята Покрови Пречистої Богородиці.

     Свято встановлено в Україні «...враховуючи історичне значення і заслуги Українського козацтва у ствердженні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення...» згідно з Указом Президента України «Про День Українського козацтва» від 7 серпня 1999 року № 966/99.