22 січня наша держава згідно з Указом Президента України Віктора Януковича широко відзначатиме День Соборності та Свободи України. У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась 22 січня 1918 р. – прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

     Офіційно в Україні День соборності відзначався з 1999 року. Свято було встановлено «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

     30 грудня 2011 року указом Президента України Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано, натомість встановлено День Соборності та Свободи України.

     День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібранні було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.

     Мабуть, не випадково вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята – Незалежності й Соборності.

     Боротьба українського народу за соборність своїх земель – одна із важливих сторінок нашого минулого. Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. У ньому ми чуємо слово «собор». Прологом стали слова великого українського класика Олеся Гончара: «Бережіть собори душ наших!». Собор душі є у кожного із нас. Берегти його означає слідкувати за своїми думками, діями, вчинками. Одним із головних завдань собору душі є знати і пам’ятати свою історію.

     Акцентувалась увага на історичних фактах, що передували злуці, на об’єднавчому русі, який наприкінці 1918- початку 1919 року охопив майже всю Україну. Великі слова, які виголосив представник Директорії Федір Швець: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну… Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

     Ця подія викликає почуття радості і гордості за свій народ, який зробив серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу. Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українців.                

                   Задзвонили срібні дзвони в Україні,
                   Аж по світі по широкім стало чути:
                   «Зустрічайте Воскресіння день! Віднині
                   Навік-віки Україні вільній бути!». 
                   Зашумів відвічний Київ прапорами,
                   Розлилась народу повідь по Подолі,
                   На майдані, на Софійськім, з корогвами
                   Зустрічала Україна свято волі.
                   Україно, нездоланна вища Мати
                   Володимира, Богдана і Тараса.
                   Бог тобі призначив жити, не вмирати, 
                   Бути світові як захист і окраса.

     Ми й надалі маємо пам’ятати, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші діти та внуки.

    Тож працюймо разом для світлого майбутнього нашої рідної України!