"Виклик залишається надзвичайно грізним, для декого — навіть нездоланним. Підступний за своєю природою вірус діє так, що вражає чоловіків і жінок у розквіті їхніх сил — у віці від 15 до 40 років. Він забирає у дітей батьків, а у суспільства — активних громадян ”

Даглас Гарднер - координатор системи ООН в Україні,  постійний представник Програми розвитку ООН

За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я кожну третю неділю травня проводиться День пам’яті померлих від СНІДу. Вперше цей день був відзначений ще в 1983 році в Сан-Франциско США. На той момент у світі було зареєстровано лише кілька тисяч випадків захворювання на цю страшну хворобу і про неї практично нічого не було відомо. Організаторами проведення акції пам’яті померлих від СНІДу стали люди, яких особисто торкнулася ця трагедія, що пережили біль втрати рідних і друзів.

Мета «Дня пам’яті померлих від СНІДу» є привернення увагу населення до цієї проблеми, профілактики цього захворювання, а також привернення уваги влади до соціального захисту ВІЛ-інфікованих.

Статистика померлих від СНІДу в світі катастрофічна. Від СНІДу померло людей вже більше, ніж було вбито у Другій світовій війні в цілому.

У День пам’яті померлих від СНІДу проводяться панахиди, ходи зі свічками, теле-та радіопрограми, просвітницькі акції, благодійні концерти, художні виставки, присвячені проблемам СНІДу.

В 2015 році День пам’яті померлих від СНІДу припадає на 17 травня.

ВІЛ означає Вірус Імунодефіциту Людини. Цей вірус є причиною СНІДу. Іноді ВІЛ називають "вірусом СНІДу". СНІД означає Синдром Набутого Імунодефіциту, вірус проникає в організм людини і руйнує його імунну систему. Людина, заражена ВІЛ, може прожити довгі роки, перш, ніж цей вірус призведе до СНІДу. Після того, як вірус попадає в організм людини, проходить близько трьох місяців і в організмі з'являються антитіла до ВІЛ, які можна знайти за допомогою тестів. ВІЛ поступово послабляє імунну систему, опір організму інфекціям стає настільки слабким, що в організм легко проникає цілий ряд інших інфекцій, які викликають різні захворювання і погіршують стан здоров'я людини.

У 1987 році в Україні зареєстровані перші 6 випадків ВІЛ-інфікування серед громадян країни. Через рік було офіційно зареєстровано першу смерть. Сьогодні півмільйона людей в Україні вже живуть з ВІЛ і кожні 7 хвилин це число поповнюється 1 людиною. Але скільки людей ще навіть не підозрюють про свій діагноз…

17 травня 2015 року - Всесвітній день пам’яті людей, які померли від СНІДу. В цей день згадують людей, які померли, висловлюють надію на те, що вірус все-таки буде подолано, а також виявляють солідарність з тими, хто сьогодні живе з ВІЛ.

Одним із знаків солідарності інфікованих людей є червона стрічка, яку у 1991 році придумав художник Франк Мур. З того часу стрічка є своєрідним символом боротьби зі СНІДом, символом розуміння тих, кого епідемія ВІЛ/СНІДу торкнулася особисто.

ВІЛ-інфекція на кожного впливає по-різному емоційно та фізично. Деякі почувають фізичний вплив ВІЛ майже відразу ж після інфікування і в прямому розумінні доживають свої дні. Інші відчувають слабкий вплив вірусу протягом багатьох років. Багато ВІЛ-інфікованих людей існують у проміжку "між" цими двома екстремальними випадками, періодично хворіючи і маючи проблеми зі здоров'ям. Різні люди реагують по різному, дізнавшись, що інфіковані ВІЛ. Деякі намагаються не думати про ВІЛ-інфекцію і живуть, як і колись. Іншим же важко ігнорувати цю проблему, і вона стає основною частиною їхнього життя. В даний момент не існує можливості лікування від СНІДу. При відсутності належного лікування в більшості ВІЛ-інфікованих людей ВІЛ переходить у стадію СНІДу через 5-10 років з моменту зараження. Тому СНІД вважається смертельним захворюванням. Попри все сказане, багато людей з ВІЛ-інфекцією живуть повноцінним життям протягом багатьох років.

Не зважаючи на те, що про шляхи передачі ВІЛ сказано чимало, деякі люди не знають елементарних речей. Так, наприклад, не всі знають, що ВІЛ не можна заразитися через рукостискання, їжу, посуд, через укуси комах, при користуванні одним туалетом чи басейном.

ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами:

• при використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у

вживанні і заражені ВІЛ) для ін'єкцій;

• при переливанні інфікованої крові неінфікованій людині;
• при незахищеному статевому акті;
• від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування

плоду, при пологах чи годуючи дитину грудьми (слід зазначити, що зараз існують ефективні препарати, що дозволяють запобігти передачі ВІЛ від матері до дитини. Ці препарати доступні в Україні).

Головне ж, вважають фахівці з проблеми ВІЛ/СНІДу, — це постійно пам’ятати про проблему ВІЛ/СНІДу і нагадувати населенню району, що вона дуже реальна і що вона вже вийшла за рамки груп ризику. В Україні жертвою ВІЛ/СНІДу сьогодні може стати будь-хто — навіть середньостатистичний громадянин, який не вживає ін’єкційних наркотиків і не є працівником секс-індустрії.

Епідемія ВІЛ набула найбільшого поширення серед молоді, що становить групу ризику внаслідок багатьох соціальних та економічних причин. У той час, як в усьому світі близько 50 % усіх випадків інфікування ВІЛ припадає на людей віком 15–24 років, в Україні, за даними офіційної статистики, найвищі показники захворюваності має вікова група 20–29 років, за нею йде вікова група 30–39 років. Досить велика кількість інфікованих дітей віком до 12 років є наслідком передачі інфекції від матері до дитини.

Кількість інфікованих жінок зростає щороку. Підраховано, що нині в Україні 40 % інфікованих ВІЛ/СНІДом — жінки. Дві третини зареєстрованих жінок мають вік 20–29 років, що є піком їх репродуктивної активності. Фактично 60 % ВІЛ-позитивних вагітних жінок молодші 25 років. Не дивно, що з 1999 року внаслідок зростання кількості інфікованих вагітних жінок значно зросла кількість ВІЛ-позитивних дітей. Понад 97 % ВІЛ-позитивних дітей народжені ВІЛ-позитивними матерями.

Оскільки епідемія ВІЛ сконцентрована в певних групах населення, більшість ВІЛ-позитивних дітей народжуються у соціально неблагополучних сім’ях. Ці діти зростають без необхідного забезпечення умов, що визначають пристойний рівень життя (медичне обслуговування, повноцінне харчування, забезпечення вітамінами, одягом, іграшками, шкільним приладдям тощо)

За даними ПРООН, основними причинами, що сприяють вираженому поширенню ВІЛ/СНІДу на Україні, є такі ключові проблеми: 

• соціально-економічний спад унаслідок бідності, безробіття, нерівномірного розподілу прибутків; 
• дезінтеграція сімей та спільнот, збільшення кількості сиріт, покинутих та бездомних дітей;
• збільшення частоти проявів небезпечної поведінки серед молоді, головним чином - сексу без запобіжних заходів та обміну голками і шприцами;
• занепад системи освіти, що зменшує її спроможність допомагати молоді розвивати навички захисту від інфекції;
• гендерна нерівність, що зменшує здатність жінок захистити себе від ВІЛ;
• нестабільність населення, що проявляється у законних та незаконних міграціях;
• зростання нелегальної торгівлі наркотиками, що є безпосереднім рушійним чинником епідемії;
• дискримінація та презирство до хворих на ВІЛ/СНІД.

Статистика померлих від СНІДу в світі катастрофічна. Від СНІДу померло людей вже більше, ніж було вбито у Другій світовій війні в цілому. Важливо зрозуміти, що проблема ВІЛ/СНІДу стосується кожного, а не тільки тих, хто вже зіткнувся з цією хворобою. А ще краще вчитися на чужих помилках, щоб не допустити своїх.

На жаль, СНІД, як і раніше не піддається лікуванню.

Усі наявні препарати тільки сповільнюють перебіг хвороби і подовжують життя пацієнтів на кілька років.

І мета сьогоднішнього лікаря при лікування ВІЛ-інфекції як раз і полягає в максимальному продовженні повноцінного, активного життя хворого. І ця мета цілком досяжна при застосуванні сучасних препаратів. На жаль, вартість лікування від ВІЛ дуже висока.

До цих пір не створена вакцина проти СНІДу, і багато вчених висловлюють сумніви в появі такої вакцини в найближчому майбутньому.

Тому кожному з нас потрібно подбати про себе самостійно, не вступати в інтимні стосунки з малознайомими людьми, не міняти партнерів як рукавички і, природно, не ставати наркоманом.

І ще не черствіти душею, незважаючи на те, що всім нам живеться нелегко, не потрібно забувати про співчуття тим, кому ще важче.

За матеріалами Інтернету

За матеріалами Інтернету

За матеріалами Інтернету

За матеріалами Інтернету