День Європи – свято держав-членів Європейського Союзу та Європейського Співтовариства. Відмічається щороку 9 травня. Офіційно встановлено рішенням Міланської зустрічі глав держав та урядів, країн-членів Європейського Співтова­риства в червні 1985 року на честь заснування товариства.

     Насправді ж День Європи – свято з понад піввіковою історією. 9 травня 1950 року в п’яту річницю визволення Європи від фашизму міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман звернувся до народів європейських країн із закликом примиритись, об’єднатися на згарищі Другої світової війни і створити нову модель мирної співпраці держав – Європейський Союз, який би ґрунтувався на спільних інтересах і цінностях. Найголовнішими з них було проголошено мир, солідарність, демократію, верховенство права.

     Безпрецедентний план Шумана "об’єднати вугільні й сталеварні промисловості Франції і Німеччини (дійових осіб трьох останніх європейських воєн) і передати їхнє підпоряд­кування спільному Вищому господарському органу в рамках організації, відкритої для участі інших країн Європи”, став уже хрестоматійним.

      Декларація Роберта Шумана стала першим кроком на довгому шляху до об’єднання Європи, заклала ідеологічні підвалини ЄС, який сьогодні нараховує 25 держав і чотири країни-кандидати.

      Щорічно з нагоди свята у Брюсселі, де перебувають керівні органи ЄС, а також у країнах-учасницях ЄС відбува­ються офіційні урочистості.

     Основна ідея загальноєвропейського Дня – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у "Євро­пейському домі”.

     Оскільки День Європи – 9 травня – збігається з Днем Перемоги, в Україні урочисті заходи проводять згідно з Указом Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року щорічно у третю суботу травня. 21 травня - дата для 2011 року.

     Сьогодні, коли українська держава відраховує другий десяток років своєї незалежності, курс на європейську інтегра­цію набув для нас стратегічного значення. Ми визнаємо "загаль­ноєвропейські” цінності: свободу, демократію, повагу до прав людини, верховенство права і сповнені рішучості будувати свою державу на цих засадах.

     Ми воліли б мати не гірший, ніж у ЄС рівень соці­ального захисту і охорони здоров’я; хотіли б, аби наша молодь могла вдосконалювати свою освіту в Європі, а громадяни України вирушали на відпочинок за кордон без принизливих черг за візами.

     З погляду економіки європейський вибір підтверджує те, що ми прагнемо вільної торгівлі та ринкового розвитку народ­ного господарства, з погляду науки – бажання інтегруватися в загальноєвропейську і світову науково-дослідницьку мережу, де ми, без сумніву, зможемо співробітничати на рівних. Нарешті, так само, як і Європа 56 років тому, ми хочемо жити в мирі і добросусідстві, віримо, що економічна інтеграція – найдієвіший засіб стримування війни.

     Сьогодні Україна і ЄС шукають ефективну парадигму відносин на найближче десятиріччя. Але ніхто замість нас не створить правових засад демократичної держави, не ухвалить відповідних законів і не дасть економіці розвиватися вільно.