12 січня виповнюється 110 років від дня народження українського радянського вченого в галузі ракетобудування та космонавтики Сергія Корольова. Бібліотека ДРПБК запрошує переглянути виставку, присвячену великому українцю, який сягнув своїм даром у позахмарні далечі. Його називають «батьком космонавтики» й «піонером освоєння космосу».

Завдяки Корольову, власне, СРСР свого часу посів одне з провідних місць у світі з виробництва ракетно-космічної техніки та ракетної зброї. Під керівництвом С.П.Корольова створені численні геофізичні та балістичні ракети; запущена в космічний простір перша у світі міжконтинентальна балістична ракета і ракета-носій «Схід»; уперше в історії людства був розроблений проект космічного корабля ; відбулися польоти космічних кораблів, пілотованих людиною та з виходом людини у відкритий космос. Перші космічні апарати серій «Місяць», «Венера», «Марс», штучні супутники «Електрон», «Блискавка-1» були створені й випробувані також під його керівництвом.

Академік Академії Наук СРСР, член президії АН СРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці (він зумів стати єдиним в історії Радянського Союзу людиною, який був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (20 квітня 1956 року), ще не будучи реабілітованим), двічі нагороджений орденом Леніна і численним медалями, відзнаками та грамотами. Йому встановлені пам’ятники, його ім’ям названо вулиці, площі й навчальні заклади, перевал на Тянь-Шані й пік на Памірі.

Тобто, на перший погляд, талант і труд Корольова були визнані й належно поціновані за життя й по смерті. А водночас він був людиною, яку тяжко і невиліковно травмувала радянська система, наклавши відбиток на його долю і вдачу, вкоротивши йому віку.

Сергiй Павлович Корольов народився 12 сiчня 1907 року в Житомирi, в родині вчителя Павла Якимовича Корольова та купецької доньки Марії Миколаївни Москаленко. Невдовзі батьки розлучилися, хлопчика виховували дідусь і бабуся Москаленки, в яких він мешкав у Ніжині на Чернігівщині.

1914 р. вони разом з онуком переїхали до Києва, а в 1916 р. мати Сергія вдруге вийшла заміж – за інженера-електрика Г.Баланіна, котрий записав пасинка до гуртка моделювання і всіляко заохочував його зацікавлення планеризмом.

У 1926 роцi Сергій Корольов закiнчив Будiвельну професійну школу, вступив до Київського політехнічного інституту. Через два роки КПІ було закрито, і юнак перевівся на вечiрнє вiддiлення Московського вищого технiчного училища iм. Баумана. Водночас працював на авіаційних підприємствах.

Навчаючись у будпрофшколі, 17-річний Корольов розробив проект безмоторного літака, який фахова комісія визнала вартим втілення. Захопився планеризмом, брав участь Всесоюзних змаганнях. У 1929 р. захистив, як дипломний, проект легкомоторного двомiсного лiтака, що був потім побудований і пройшов випробування.

Вже маючи фах інженера-аеромеханіка, закiнчив Московську школу льотчикiв, отримав посвiдчення пiлота.

У 1933 р. призначений заступником начальника Ракетного науково-дослiдного iнституту. Керував випробуваннями крилатої ракети «06/1», створеної пiд його керiвництвом. У 1936 роцi розробив конструкцiю ракетоплана, обгрунтувавши технiчнi вимоги до лiтака з ракетним двигуном.

27 червня 1938 р. начальник відділу ракетних літальних систем московського Ракетного науково-дослідного інституту 31-річний Сергій Корольов був заарештований і засуджений до 10 років виправно-трудових таборів із ураженням в правах на 5 років та конфіскацією майна — за сумнозвісною статтею 58 — «участь у контрреволюційній троцькістській організації», яка нібито діяла в РНДІ. На засіданні військової колегії Верховного Суду СРСР головував В.Ульріх – той самий, який своїми рішеннями запроторив до ГУЛагу десятки тисяч безневинно репресованих.

Корольова етапували на Колиму.

З початком війни талант і знання Корольова стають як ніколи потрібні. Його перевозять до Москви, де він працює над створенням літака ТУ-2 у групі А.Туполєва — в закритому конструкторському бюро №29 при НКВС (так звана «шарашка» — секретна установа, де працювали засуджені фахівці – «вороги народу», в тому числі й сам Туполєв).

У 1942 р. Корольова перевели до Казані, де в КБ моторобудівного заводу- також секретному — він розробляє ракетний прискорювач для бойових літаків.

1944 року, після тривалих клопотань відомих бойових льотчиків та науковців, С.П.Корольова указом Президії Верховної Ради СРСР звільнено. Через три роки він дістає призначення до Москви, на посаду Головного конструктора балістичних ракет і керівника відділу НДІ-88.

Одним із найбільших досягнень Корольова була перша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7, яку вдало запустили у серпні 1957-го. А у жовтні цього ж року Головний конструктор керував запуском першого у свiтi штучного супутника Землi.

Далі були автоматичні мiжпланетні станції серії «Мiсяць», перші фотознімки зворотнього боку Місяця.
І нарешті — світовий тріумф: 1961-рік, 12 квітня, перший в історії людства політ людини у Космос. Унікальним експериментом керував із Центру управління польотами Сергій Павлович Корольов.

У 1962 р. готував i проводив перший груповий полiт кораблiв серії «Схiд», у 1963р. – другий. Підготував полiт космiчного корабля «Схід-2», коли космонавт О.Леонов уперше вийшов у вiдкритий космос…

Сергiй Корольов помер 14 сiчня 1966 року. Йому було тільки 59, він міг жити ще довго, досягаючи нових і нових вершин наукової лумки. Але катування, яких зазнав під час ув’язнення, далися взнаки: в тюрмі НКВС його по-звірячому били, зламали щелепи, й коли через багато років під час операції треба було ввести крізь рот кисневий шланг, через скалічені щелепи це не вдалося зробити. Серце великого вченого зупинилося…

В Житомирі є музей Корольова. Точніше, спочатку – з 1970-го року, це був меморіальний будинок-музей, а в 1987-му cтав «Музеєм космонавтики імені С.П.Корольова». Всім, кому доведеться бувати у Житомирі, раджу відвідати.

Про музей дбають з любов’ю, хоч і якихось значних коштів на його утримання, судячи з усього, немає.

Тут зібрані особисті речі, світлини науковця, фото космічних кораблів і космонавтів, макети творінь великого конструктора. Дбайливо відтворені кімнати – кабінет, вітальня – посилюють ефект присутності вченого. Не полишає відчуття, що Сергій Павлович щойно вийшов на хвильку і от-от повернеться.

Він любив Україну. «Саме слово Україна вимовляли в нашій родині трепетно, з великою любов'ю, — якось згадувала Наталя Сергіївна, донька Корольова. — Перші 24 роки, майже половину свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив. Любив українські пісні, українську мову…»

У серпні 1962 року Головний конструктор Корольов керував польотом космічного корабля «Схід-4». Українець Павло Попович із космічної далини співав для Сергія Павловича його улюблену: «Дивлюсь я на небо…»

Автор статті Олена Бондаренко. Джерело