(70 год, 2 год на тиждень)
(8 год - тематична атестація; резервний час - 8 год)

№ п/п К-сть годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів 1. 14 5 ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РАННЬОГО МОДЕРНІЗМУ Модерністські зрушення у французькій поезії другої половини ХІХ ст. Шарль Бодлер (1821-1867). “Альбатрос”, “Відповідності”, “Гімн красі”, “Вечорова гармонія”, “Moesta et errabunda”, “Зосередження”, “Confiteor” Бодлер - французький поет другої половини XIX ст., пізній романтик і один із зачинателів символізму. Світогляд і естетичні погляди Бодлера і збірка “Квіти зла”. Протиставлення дійсності й ідеалу як семантико-образна вісь збірки. Пошуки “сучасної краси”, “видобування краси зі зла” в поезії Бодлера. Традиційність і своєрідність вирішення проблеми “поет і натовп” у поезії “Альбатрос”. Філігранність поетичної техніки, формальна довершеність і сугестивність вірша “Вечорова гармонія”. Тлумачення предметних образів як “видимих знаків” ідей, почуттів, душевних станів (“Відповідності”). Учень: розповідає про модерністські зрушення у французькій поезії другої половини ХІХ ст., пошуки нових засобів художньої виразності, модерних естетичних орієнтирів; пояснює, чому французький поет Бодлер був водночас і пізнім романтиком (у його віршах яскраво втілено характерне для романтизму протиставлення ницої дійсності й недосяжного ідеалу, вони підкреслено контрастивні), і одним із зачинателів символізму - напряму, в якому головним засобом художнього вираження стає символ; характеризує естетичні погляди Бодлера, втілені у збірці “Квіти зла”: протиставлення дійсності й ідеалу як змістово-образна вісь збірки; висловлює судження про те, в чому полягає своєрідність вирiшення проблеми “поет і натовп” у поезії “Альбатрос”; пояснює, в чому полягає філігранність поетичної техніки і формальна довершеність вірша “Вечорова гармонія”, завдяки яким художнім засобам зреалізовано його “навіювальний” (сугестивний) вплив на читача/слухача; знаходить конкретні випадки тлумачення Бодлером предметних образів як “видимих знаків” ідей, почуттів, душевних станів людини, втілення думки про невидимий людському оку світ, де панують “взаємного зв'язку невидимі закони”, у сонеті “Відповідності”; висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творах поета, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту; наводить приклади втілення рис символізму в поезіях Бодлера; виразно читає і аналізує вірші Бодлера. ТЛ Дає визначення поняття символ.   4 ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ Поль Верлен (1844-1896). “Забуті арiєти”, “Так тихо серце плаче...”, “Тихе небо понад дахом”, “Поетичне мистецтво” Артюр Рембо (1854-1891). “Відчуття”, “Моя циганерія”, “П'яний корабель”, “Голосівки”, “Рожево плакала зірниця...”, “Вороння” Стефaн Малларе (1842-1898). “Дар поезії”, “Блакить”, “Лебідь” Символізм як літературний напрям останньої третини XIX - початку XX ст. Основні естетичні принципи та поетичне новаторство символістів. Поняття про символ як основний засіб поетичного самовираження, його потрактування французькими символістами: спонтанність з'яви, непроясненість і багатозначність, “підказування” смислів і простір для відгадування. Сугeстія (навіювання) як важливий художній засіб символістської поезії. Зняття інформаційно-розповідної функції поетичної мови. Учень: характеризує в найзагальніших рисах символізм як літературний напрям останньої третини XIX - початку XX ст.; визначає музичність як важливу ознаку віршів Верлена, засіб прямого вираження інтуїтивно-емоційного, несвідомого, настроєвого; тлумачить поняття сугeстія (навіювання), визначає її як важливий художній засіб символістської поезії (поети-символісти,прагнучи передати те, що не висловиш звичайним словом, навіювали невизначене, позбавлене чіткого сенсу й обрисів (“про неясне говорили неясно”); висловлює судження про причини зменшення питомої ваги інформаційно-розповідної функції поетичної мови у віршах символістів і активізації сугестивної функції; наводить конкретні приклади використання символів у поезіях Верлена, Рембо або Малларме (наприклад, п'яний корабель із однойменного вірша А. Рембо) як основного засобу поетичного самовираження, його потрактування французькими символістами: спонтанність з'яви, непроясненість і багатозначність, “підказування” смислів і простір для відгадування; виразно читає і аналізує вірші Верлена, Рембо, Малларме. ТЛ Дає визначення поняття символізм, сугестія.   5 Оскар Уайльд (1854-1900). “Портрет Доріана Грея” Уайльд - письменник англійського раннього модернізму. Естетизм Уайльда, імпресіоністичність стилю. “Портрет Доріана Грея” як осереддя творчості письменника, філософсько-естетичні та моральні проблеми твору. Риси інтелектуального роману. Учень: пояснює, чому англійця О. Уайльда називають письменником англійського раннього модернізму; визначає роман “Портрет Доріана Грея” як осереддя творчості Уайльда: саме в цьому романі риси естетизму, поетизація краси як сенсу й основного завдання мистецтва втілилися найповніше; характеризує “Портрет Доріана Грея” як інтелектуальний роман і вказує на головні філософсько-естетичні та моральні проблеми твору: співвідношення краси й моралі, чи може краса бути вільною від моралі, як це вивільнення діє на особистість; висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. ТЛ Дає визначення понять естетизм, інтелектуальна проза, парадокс. 2. 20 2 ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ XX ст. як літературна епоха, глибинний переворот в естетиці й художній практиці. Формування нових принципів і структур художнього мислення і творчості. Світова література XX ст.: основні етапи та тенденції розвитку. Посилення взаємодії національних літератур. Модернізм і авангард. Реалізм у літературі XX ст.: продовження традицій, пошуки нових засобів і форм художнього вираження. Взаємодія з модернізмом. Елітарна й масова культура. Учень: називає розвиток модернізму і авангардизму провідними тенденціями літературного процесу першої третини ХХ століття, визначає їх співвідношення; висловлює судження про долю реалізму в літературі XX ст. (з одного боку - продовження традицій літератури попередніх епох, з другого - пошуки нових засобів і форм художнього вираження, взаємодія з модернізмом); характеризує роздвоєння культурного процесу на два річища (елітарну і масову культуру) як характерну ознаку ХХ століття. ТЛ Дає визначення понять авангардизм, модернізм (у літературі).   3 Франц Кафка (1883-1924). “Перевтілення”. Кафка - австрійський письменник-модерніст. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні “Перевтілення”. Грегор Замза і його родина. Особливості стилю Кафки, поєднання реальності й міфотворчості. Учень: пояснює характерні особливості індивідуального стилю австрійського письменника-модерніста Франца Кафки, а саме: а) поєднання реальності й міфотворчості (у його творах, зокрема в оповіданні “Перевтілення”, абсолютно неймовірні, фантастичні події мирно співіснують із цілком реалістичними побутовими замальовками, описом життя сім'ї Грегора); б) як фантастичні (наприклад, перетворення Грегора на фантастичну комаху), так і вірогідні події (наприклад, смерть згаданої комахи) автор описує підкреслено буденно, неемоційно, зовсім без “експресії”, що є важливою ознакою індивідуального стилю Кафки; в) відтворення трагізму буття “маленької людини”, яка в цьому світі часто відчуває себе “самотньою комахою”, відчуженою і приреченою; висловлює судження про особливості стосунків Грегора з його родиною (він присвятив своє життя рідним людям, які фактично стали причиною його смерті після фантастичного перетворення свого годувальника на комаху); висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. ТЛ Дає визначення понять міфотворчість, експресіонізм.   3 Джеймс Джойс (1882-1941). “Джакомо Джойс” Джойс - ірландський письменник-модерніст, його світоглядні й естетичні позиції. Характерні риси поетики модерністських творів Джойса: “потік свідомості”, елемент пародійності й іронізму, яскраво виражена інтертекстуальність. Психологічне есе “Джакомо Джойс”, його автобіографічний характер. Самоіронічний присмак назви твору. Ключова лексика і символіка тексту (“театр”-“гра”-“нещирість”-“герб Шекспіра” тощо) та розмаїття його можливих інтерпретацій. Джойс як один із “батьків модернізму”. Учень: називає та ілюструє прикладами з тексту психологічного есе “Джакомо Джойс” характерні риси поетики модерністських творів одного з “батьків модернізму” ірландського письменника Джойса: а) використання “потоку свідомості” (його оповідь “плине, мов ріка” (В. Джеймс), іноді логіка поступається відвертій асоціативності, фрагменти тексту начебто не пов'язані між собою і навіть спеціально розірвані більшими або меншими пропусками і т. д.); б) наявність елементу пародійності й іронізму: так, уже в самій назві твору слово “Джакомо” водночас є і італійським відповідником англійського імені “Джеймс” (ім'я автора - Джеймс Джойс), і своєрідним самоіронічним натяком на знаменитого Джакомо Казанову (пор. “Джакомо Джойс” і “Джеймс Казанова”); в) інтертекстуальність (есе насичене запозиченнями з текстів Біблії (“не його, а Варавву”), Шекспіра (“Гамлет”, “Макбет”), Ібсена (“Ляльковий дім”, “Гедда Ґаблер”); наводить приклади автобіографічного характеру “Джакомо Джойса”: автор теж заробляв уроками, його дружину, як і дружину героя есе, звали саме Нора (Барнакль) і т. д.; називає ключові слова твору і пояснює їх зв'язок із творчим задумом автора (так, нещирість його стосунків із героїнею відтворюється завдяки вживанню ключової лексики зі значенням “нещирість”, “гра”: “театр” /тобто “лицедійство”/ - “гра” - “нещирість” - “герб Шекспіра” (знаменитого драматурга, тобто лицедія). ТЛ Дає визначення понять “потік свідомості”, ремiнісценція літературна, інтертекстуальність.   3 Томас Манн (1875-1955). “Маріо і чарівник” Томас Манн - німецький письменник, антитоталітарний характер його творчості. Напруга передвоєнної ситуації в Європі й тривожний настрій новели “Маріо і чарівник”. Алегоричність і паралелізм у творі (гіпнотична влада чарівника над натовпом і маніпуляції тоталітарними режимами свiдомістю людей). Віра письменника в здатність особистості до збереження свого “я”. Бунт Маріо як провістя звільнення народів світу від загрози тоталітаризму. Учень: пояснює, що Т. Манн - німецький письменник, який порушував проблеми боротьби з тоталітаризмом; характеризує головних героїв твору, а також характер зіткнення “чарівника” (гіпнотизера) і Маріо; висловлює особисте ставлення до вчинку Маріо, а також до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.   8 Михайло Булгаков (1891-1940). “Майстер і Маргарита” Булгаков - російський письменник. “Майстер і Маргарита” як вершина його творчості. “Магічний реалізм” роману. Часові шари в творі, художні засоби їхньої зв'язності. Особливості композиції твору Булгакова - “роман у романі”. Реальне та ірреальне в творі. Булгаков і Київ. Учень: пояснює, що видатний російський письменник М. Булгаков народився і виріс у Києві, на Андріївському узвозі є його будинок-музей, а творчість (“Біла гвардія”) пов'язана з Україною; характеризує роман “Майстер і Маргарита” як вершину творчості М. Булгакова; наводить приклади використання автором елементів “магічного реалізму”, нерозривного поєднання реального та ірреального в творі; характеризує головних героїв твору; розповідає про різні часові шари в творі, а також ілюструє прикладами з тексту художні засоби їхнього зв'язку: наприклад, стрижневий мотив спеки, нестерпне сонце в Єршалаїмі на межі старої й нової ер, під час розп'яття Ієшуа (Ісуса), а також сонце, спека в Москві 1930-х років; або наявність спільних образів: Понтій Пілат з його собакою в “єршалаїмській” частині роману, а також на місячній доріжці, що веде до космічного часового виміру; висловлює судження про особливості композиції твору Булгакова - “роман у романі” (роман Майстра про Ієшуа як складова роману Булгакова “Майстер і Маргарита”); висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. 3. 14 7 ГЛИБИННІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ ПОЧАТКУ ХХ ст. Із західноєвропейської поезії Глибинні зрушення в поезії XX ст. Творення нової поетичної метамови. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст. Райнер Марія Рільке (1875-1926). “Згаси мій зір...”, “Осінній день”, “Гетсиманський сад”, “Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Ось дерево звелось...” Синтетичний вияв новітніх течій і тенденцій в поезії австрійського поета Р. М. Рільке. Вираження традиції відчуження людини в дегуманізованому світі. Ностальгія за втраченою єдністю людини зі світом. Рільке і Україна, українські мотиви в його творчості. Ґійом Аполлінер (1880-1918). “Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Пісня нелюбого”, “Зарізана голубка й водограй” Шлях французького поета Ґійoма Аполлінeра від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження “прямим словом”. Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього. Федерiко Гарсіа Лорка (1898-1936). “Про царівну Місяцівну”, “Балада про чорну тугу”, “Гітара”, “Газела про темну смерть”, “Касида про сон під зорями” Іспанський поет Гарсіа Лорка, його міфопоетика. Синтез у творах міфології та фольклору з поетикою модернізму. Персоніфікація природних сил і стихій. Учень: розповідає про глибинні модерністські зрушення в поезії ХХ ст.; характеризує творчість австрійського поета Рaйнера Марiя Рiльке як синтетичний, об'єднаний вияв новітніх течій і тенденцій у поезії (на матеріалі творів “Згаси мій зір...”, “Осінній день”, “Гетсиманський сад”, “Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Ось дерево звелось...”); наводить приклади втілення в творах Р. М. Рільке мотивів: а) відчуження людини в дегуманізованому світі; б) ностальгії за втраченою єдністю людини зі світом; в) українських мотивів; характеризує творчість французького поета Ґійoма Аполлінeра як шлях від неоромантизму до кубофутуризму; підтверджує свої судження прикладами з текстів поезій “Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Пісня нелюбого”, “Зарізана голубка й водограй”; простежує на матеріалі згаданих поезій зміну життєвої позиції поета, ствердження активно-творчого ставлення до життя; характеризує творчість іспанського поета Федерiко Гарсiа Лoрки як поєднання міфології та фольклору з поетикою модернізму; визначає персоніфікацію природних сил і стихій як важливу рису стилю поета, підтверджує свої висновки прикладами з поезій “Про царівну Місяцівну”, “Балада про чорну тугу”, “Гітара”, “Газела про темну смерть”, “Касида про сон під зорями”; виразно читає і аналізує вірші Р. М. Рільке, Ґійома Аполлінера, Ф. Гарсіа Лорки. ТЛ Дає визначення понять модернізм, авангардизм, а також ілюструє їх прикладами з конкретних поезій.   7 “Срібна доба” російської поезії, її модерністські й авангардистські течії. Олександр Блок (1880-1921). “Вітер далекий навіяв...”, “Незнайома”, “Весно, весно, без меж і без краю...”, “Скіфи” Своєрідність символізму в російській поезії. О. Блок - найвидатніший поет російського символізму. Аннa Ахматова (1889-1966). “Довкола жовтий вечір ліг”, “Дав мені юнь ти сутужную”, “Реквієм” Акмеїзм, його естетичні засади і поетика у творчості Анни Ахматової. Пізня поезія Ахматової (“Реквієм”). Анна Ахматова і Україна. Футуризм як авангардистська літературна течія, його естетичні засади. Епатажність, радикальний розрив із літературною традицією, сміливий формальний експеримент, пошуки нових засобів художньої виразності як характерні риси поезії футуризму. Володимир Маяковський (1893-1930). “А ви змогли б?”, “Послухайте!”, “Лілічко! Замість листа” Маяковський - лідер російського футуризму, його непересічна поетична обдарованість. Трагічна доля поета. Боріс Пастернак (1890-1960). “Про ці вірші”, “Визначення поезії”, “По стіні збiгали стрілки...”, “Зимова ніч” Пастернак і російський футуризм, неоднозначність стосунків поета з футуризмом. Еволюція поезії Пастернака. Учень: називає провідні модерністські й авангардистські напрями і течії “срібної доби” російської поезії, а також їхніх найвідоміших представників: символізм (Блок), футуризм (Маяковський, ранній Пастернак), акмеїзм (Ахматова); визначає символізм як перший модерністський напрям “срібної доби” в російській поезії, а творчість О. Блока - як один із найповніших виявів російського символізму; аналізує поезії Блока, відзначає наявність у них елементів символізму (звукопису, натяку, сугестії, символів тощо); визначає акмеїзм як своєрідну модерністську течію “срібної доби” російській поезії, а творчість Анни Ахматової - як одне з найповніших утілень можливостей акмеїзму; аналізує поезії Ахматової, відзначає наявність у них елементів акмеїзму (чіткість, ясність і особливу “прозорість” образів); називає риси пізньої поезії Ахматової: вишукану “простоту” стилю, звернення до наболілих суспільних проблем (“Реквієм”); визначає футуризм як одну з найяскравіших авангардистських течій “срібної доби” російській поезії, а творчість В. Маяковського - як найповніший вияв можливостей російського футуризму; відзначає органічне поєднання в творчості поета, з одного боку, “сенсаційних ефектів і гарячково-карколомних образів” (К. Чуковський) (“А ви змогли б?”, “Послухайте!”), з другого - щирого і тонкого ліризму (“Лілічко! Замість листа”); розповідає про заангажованість поезії Маяковського радянського періоду і фінал життя поета; висловлює судження про поетичну творчість відомого російського письменника Б. Пастернака, аналізує його поезії; виразно читає і аналізує вірші О. Блока, Анни Ахматової, В. Маяковського, Б. Пастернака. ТЛ Дає визначення понять символізм, футуризм, акмеїзм, а також ілюструє їх прикладами з поезій, що входять до розділу. 4. 4 НОВАТОРСТВО В ДРАМАТУРГІЇ Бертольт Брехт (1898-1956). “Життя Галілея” Брехт як драматург-новатор. “Епічний театр” Брехта, його теоретичні засади й творча практика. Проблема моральної відповiдальності вчених за наслідки наукових досліджень у драмі “Життя Галілея”. Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний характер драми. Учень: пояснює, чому німецького драматурга Брехта називають новатором драматургії й театру: він створив так званий “епічний театр”, де головною була не дія, а ідея; визначає проблему моральної відповідальності вчених за наслідки своїх наукових досліджень як головну в драмі “Життя Галілея” (бажано, щоб учні підтверджували актуальність цієї проблеми для нашого часу: відкриття вченими страшної сили ядерної енергії та наслідок цього відкриття - незчисленні людські жертви Хіросіми й Чорнобиля; непередбачуваність можливих наслідків клонування тварин і особливо людини тощо); пояснює, в чому полягає неоднозначність образу Галілея: з одного боку, він талановитий учений, з другого - конформіст, готовий до співпраці з церквою; висловлює судження про інтелектуальний характер драми “Життя Галілея”, про наявність у ній проблем, що спонукають людину до роздумів, інтелектуальної напруги; висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту. 5. 2 ПІДСУМОК Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу. Учень: називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів; повторює, узагальнює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ століття. ТЛ Дає визначення понять: авангардизм, акмеїзм, експресіонізм, імпресіонізм, інтертекстуальність, модернізм, оповідання-міф, “потік свідомості”, ремінісценція літературна, символ, символізм, футуризм.

Для вивчення напам'ять

1. Ш. Бодлер (вірш за вибором учня).
   
   
2. 1-2 вірші поетів-символістів (за вибором учня).
   
   
3. 1-2 вірші поетів початку ХХ ст. (за вибором учителя).